Анна сказала: "Да найду я милость в глазах твоих!" Затем она ушла, поела немного и не была уже такой печальной, как прежде.

And she said, "Let your maidservant find favor in your sight." So the woman went her way and ate, and her face was no longer [sad.]

Она же сказала: да найдет раба твоя милость в очах твоих! И пошла она в путь свой, и ела, и лицо ее не было уже печально, как прежде.

А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

«Пусть будет раба твоя угодна тебе!» — сказала Анна. Она пошла к себе, поела и с того времени перестала грустить.

І вона сказала: Твоя раба знайшла ласку в твоїх очах. І жінка пішла своєю дорогою і ввійшла до свого мешкання і з своїм мужем їла і пила, і її лице більше не впало.