1 Боже батьків і Господи милосердя, що все створив твоїм словом2 і Ти твоєю мудрістю створив чоловіка, щоб володів тими творінями, що повстали від Тебе,3 і провадив світом в преподобності і праведності і судив суд в простоті душі,4 дай мені мудрість, що сидить при твоїм престолі, і не відкинь мене від твоїх рабів.5 Бо я твій раб і син твоєї рабині, чоловік немічний і короткочасний і малий в розумінні суда і законів.6 Бо якщо і буде хтось з людських синів досконалий, як не стане мудрости, що від Тебе, він вважатиметься за ніщо.7 Ти вибрав мене на царя твого народу і на суддю твоїх синів і дочок.8 Ти сказав збудувати храм в твому святому місті і жертівник в місті твого замешкання, подобу святого шатра, який Ти наперед приготовив від початку.9 І з Тобою мудрість, що знає твої діла і була при Тобі, коли Ти творив світ, і знає, що вгодне в твоїх очах, і що правильне в твоїх заповідях.10 Пішли її з святих небес і пішли її з престола твоєї слави, щоб будучи зі мною трудилася, і я взнав, що добровгодне у Тебе.11 Бо вона знає все і розуміє і мудро попровадить мене в моїх ділах і обереже мене у своїй славі.12 І мої діла будуть сприйняті, і праведно судитиму твій нарід і буду гідний престолів мого батька.13 Бо яка людина пізнає божу раду? Чи хто збагне, що Господь бажає?14 Бо задуми смертних нещасні, і їхні думки нестійкі.15 Бо тлінне тіло тяжить на душі, і винахідливий ум тяжким чинить земне шатро.16 І ледви відгадуємо те, що на землі, і те, що з трудом знаходимо в руках. А те, що на небесах, хто дослідив?17 Хто ж пізнав твою раду, якщо не Ти дав мудрість і не післав з висот твого святого духа?18 І так були випрямлені стежки тих, що на землі, і люди навчилися, що вгодне Тобі, і спаслися мудрістю.