Бо вони сказали в собі, думаючи неправильно: Наше життя є малим і смутним, і на кінець людини немає оздоровлення, і не знається когось, що звільнився з аду. Бо ми без плану народилися і після цього будемо так як ті, що не були. Бо в наших нізрях дим дихання, і слово іскра в порусі нашого серця, як вона згаситься тіло стане попелом і дух розлиється як порожне повітря. І наше імя забудеться в часі, і ніхто не згадає наші діла, і наше життя мине як стопа хмари і розійдеться як мряка розігнана лучами сонця, і що стала тяжкою від його тепла. Бо наш час тінь, що проходить, і немає повороту нашому кінцю, бо було запечатане і ніхто не поверне. Ходіть, отже, і скористаємося існуючим добром і послужимося творінням швидко як в молодості. Наситімся дорогоцінним вином і миром, і хай нас не мине весняний цвіт. Увінчаймо себе прикрасою рож раніше ніж зівяне. Хай ніяка полонина не буде позбавлена нашої розпусти, всюди оставмо знаки радости, бо це наша часть і це жереб. Пригнітім бідного праведника, не пощадім вдовиці, ані не пошануймо довгочасну сивину старця. Хай же наша сила буде законом праведности, а слабке хай визнається непотрібним. Поставмо пастку для праведного, бо він нам невигідний і противиться нашим ділам і докоряє нам гріхами закону і ганьбить нам гріхи нашого вихованя. Він звіщає, що має боже знання і себе називає господним сином. Він нам став на картання наших задумів, він нам тяжкий і на вид, бо його життя не подібне до інших, і його стежки змінені. Ми його вважали за неправильного, і він держиться осторонь наших доріг наче від нечистот. Блаженним називає кінець праведних і хвалиться, що Бог батько. Погляньмо чи його слова правдиві, і випробуймо те, що в його відході. Бо якщо праведний є божим сином, Він йому поможе і визволить його з руки противників. Випробуймо його насиллям і мукою, щоб ми взнали його розумність і дослідили його терпеливість. Засудім його на ганебну смерть, бо зі слів його буде йому нагляд. Це задумали, і обманулися. Бо їх засліпила їхня злоба, і не пізнали божі таємниці, ані не поклали надію винагороди праведності, ані не судили про честь непорочних душ. Бо Бог створив людину на нетлінність і зробив її образом власної подоби. А з зависті диявола смерть прийшла на світ, а його випробовують ті, що є з його часті.