1 Коли ж я пішов до мого дому і мені віддано Анну мою жінку і Товія мого сина, в празник пятдесятниці, який є празник сімох тижнів, був в мене добрий обід, і я сів їсти.2 І я побачив багато страв і я сказав моєму синові: Іди і введи кого лиш знайдеш з наших бідних братів, який памятає про Господа. І ось я тебе очікую.3 І пішовши, я сказав: Батьку, один з нашого роду задушений, вкинений на полі.4 І я, скорше ніж їсти, пішовши, забрав його до якоїсь кімнати, доки не зайде сонце.5 І повернувшись, я помився і їв мій хліб зі смутком.6 І я згадав пророцтво Амоса, як сказав: Ваші празники повернуться на плач і всі ваші веселощі на ридання і я заплакав.7 І коли зайшло сонце, я пішов, і викопавши, похоронив його.8 І ті, ближні висміяли (мене) кажучи: Ще не боїться бути вбитим за це діло. І він втік, і ось знову хоронить мертвих.9 І в тій ночі я повернувся, похоронивши, і, нечистим ставши, я заснув при мурі двору, і моє лице було непокрите.10 І я не знав, що в стіні є воробці, і як мої очі були відкриті, воробці скинули теплий кал в мої очі, і було більмо в моїх очах. І я пішов до лікарів і не принесли мені користі. Ахіхарос же годував мене, аж доки не пішов до Елумаїди.11 І моя жінка Анна працювала на жіночих (роботах).12 І відіслала панам (зроблене), і вони віддали її зарплату, додавши і козла.13 Коли ж прийшло до мене, почало кричати. І я їй сказав: Звідки козля, чи не крадене, віддай його власникам, бо не дозволено їсти крадене.14 Вона ж сказала: Це дар доданий мені до зарплати. І я їй не вірив і я сказав віддати його власникам, і я завстидався за неї. Вона ж, відповівши, мені сказала: Де є твої милостині і твої справедливості? Ось все відоме з тобою.