Вночі на моїм ліжку я шукала того, кого полюбила моя душа, я його шукала і його не знайшла, я закликала до нього, і він мене не почув.
Встану ж і обійду кругом по місті по торговицях і по улицях і шукатиму того, кого полюбила моя душа. Я шукала його і не знайшла його.
Мене знайшли сторожі, що ходять по місті: Чи ви побачили того, кого полюбила моя душа?
Як коротко від коли я від них відійшла, аж доки я не знайшла того, кого полюбила моя душа. Я його схопила і не оставила його, аж доки його не ввела до дому моєї матері і до покою тієї, що мене зачала.
Я закляла вас, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, щоб ви не піднімали і не розбудили любов, доки не забажає.
Хто ця, що виходить з пустині як стовп диму, обкаджена смирною і ливаном, всіма порошками того, хто робить миро?
Ось ліжко Соломона, шістдесять сильних довкруг нього з силачів Ізраїля,
всі мають меч, навчені до війни, муж свій меч при своїм бедрі від нічного страху.
Цар Соломон зробив собі носилки з дерев Лівану,
він зробив його стовпи сріблими і його покривало золотим, його покриття з багряниці, всередині його долівка викладена, любов дочок Єрусалиму.
Вийдіть і погляньте на царя Соломона на вінець, яким його увінчала його матір в день його шлюбу і в день радости його серця.