О смерте яка гірка твоя память для чоловіка, що в мирі у своїх маєтках, для чоловіка, що не клопочеться, і якому щастить в усьому, і який ще може прийняти їжу. О смерте, добрий твій суд для нужденної людини, яка тратить силу, що дуже стара і яка журиться за все і не довіряє і стратила терпеливість. Не бійся суду смерти, згадай те, що раніше від тебе і останнє. Це суд від Господа для всякого тіла, і чому відкидаєш те, що подобається Всевишньому? Чи десять, чи сто, чи тисяча літ, в аді немає докорів життя. Діти грішників є погані діти і живуть в безбожних поселеннях. Насліддя дітей грішників згине, і з їхнім насінням постійно є погорда. Діти винуватимуть безбожного батька, бо через нього вони були погорджені. Горе вам безбожні чоловіки, які покинули закон Всевишнього Бога. Бо якщо розмножитеся, (це буде) на знищення, і якщо народитеся, народитеся на прокляття, і якщо помрете клятву унаслідите. Все, що з землі, відійде до землі, так безбожні від клятви в погибіль. Плач людей в їхніх тілах, а не добре імя грішних буде знищине. Дбай за імя, бо воно тобі остається більшим чим тисяча великих скарбів золота. Число днів доброго життя, і добре імя остається на віки. Діти, зберігайте напоумлення в мирі. А схована мудрість і невиявлений скарб, яка користь обох? Краща людина, що відкриває свою дурноту, чим людина, що ховає свою мудрість. Отже зважте на мій суд. Бо не є добре зберегти всякий сором, і не все всіма в вірі за добре вважається. Щодо розпусти завстидайтеся батька і матері, і щодо брехні володаря і сильного, у проступку судді і володаря і в беззаконні збору і народу, щодо неправедності спільника і друга, і за злодійство місця, де проживаєш, за божу правду і завіт, і за кладення ліктя при хлібі, за зневагу брання і давання і за мовчання супроти тих, що здоровлять, за вдивляння на жінку розпусницю, і відвернення від обличчя кревного, за забирання часті і давання, і за вдивляння на заміжню жінку, за зацікавленість своєю рабинею, і не стань при її ліжку, за слова пониження супроти друзів, і не погорджуй після того як ти дав. За повторення почутого слова і за обявляння скритих слів. І будь поправді встидливим і тим, що знаходить ласку перед всякою людиною.