Сказала же їй Ноемін її свекруха: Дочко, Чи не шукатиму тобі спочинку, щоб тобі добре було? І тепер чи не наш кревний Вооз, що з його молодицями ти була? Ось він віє цієї ночі ячмінь на току. Ти ж помийся і помажися і зодягнеш на себе твою одіж і підеш до току. Не покажешся чоловікові аж доки він не закінчить їсти і пити. І буде коли засне він, і взнаєш місце, де там спить, і вийдеш і відкриєш при його ногах і спатимеш, і він сповістить тобі те, що чинитимеш. Сказала ж до неї Рут: Все, що лиш скажеш, вчиню. І пішла вона до току і зробила за всім, що їй заповіла її свекруха. І поїв Вооз, і його серце розвеселилося, і він пішов спати коло часті купи зерна. Вона ж потайки пішла і відкрила при його ногах. Сталося ж в опівночі жахнувся чоловік і перелякався, і ось жінка спить при його ногах. Сказав же: Хто ти? Вона ж сказала: Я Рут твоя раба, і покладеш твоє крило на твою рабиню, бо ти кревний. І сказав Вооз: Благословенна ти Господеві Богові, дочко, бо більшим вчинила ти твоє останнє милосердя, понад попередне, що не пішла ти за молодими, чи то бідним чи то багатим. І тепер, дочко, не бійся, все, що ти сказала, вчиню тобі, бо все племя мого народу знає, що ти є сильна жінка, і що я поправді є кревним, і є кревний ближчий від мене. Переспи ніч, і вранці буде, що коли візьме тебе він, добре, хай бере, якщо ж не схоче тебе взяти, візьму тебе я. Хай живе Господь. Спи аж до ранку. І вона спала при його ногах аж до ранку. Вона ж встала раніше ніж чоловік міг пізнати свого ближнього. І сказав Вооз: Хай не стане відомим, що жінка прийшла до току. І сказав їй: Принеси опаску, що на тобі. І держала його і вимірив шість (мірок) ячменю і завдав їй (на плечі). І вона ввійшла до міста. І ввійшла Рут до своєї свекрухи, вона ж сказала: Що є, дочко, і сказала їй все, що їй зробив чоловік. І сказала їй: Дав мені ці шість (мірок) ячменя, бо сказав до мене: Не підеш з порожнім до твоєї свекрухи. Вона ж сказала: Сиди, дочко, доки ти не довідаєшся як рішиться слово. Бо чоловік не промовчить, аж доки не закінчить сьогодні справу.