Хіба не знаєте, браття, - а звертаюся до тих, хто знає закон, - що закон панує над людиною, доки вона живе? Одружена жінка, доки живе її чоловік, прив'язана до нього законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому, доки її чоловік живий, вона стає перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону і не буде перелюбницею, як стане за дружину іншому чоловікові. Тому, брати мої, і ви померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, - тому, що встав із мертвих, - аби принесли ми плід Богові.
   Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, що є під законом, діяли в наших членах, щоб чинити плід смерти. Нині ж ми звільнилися від закону, померли для того, що нас зв'язувало, щоб бути рабами в оновленні духа, а не старості писання.
   То що ж скажемо? Що, - закон є гріхом? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через закон. Я не знав би злого жадання, якби закон не повелів: Не пожадай. Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всякі злі пожадання; бо гріх без закону - мертвий. Я жив колись без закону, а щойно прийшла заповідь, - гріх ожив; я ж - помер; тому заповідь, дана для життя, спричинила мою смерть. Бо гріх, спричинений заповіддю, звів мене й умертвив нею. Отже, закон - святий, а заповідь - теж свята, праведна, добра.
   Чи спричинило мою смерть добро? Цілковито ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став, цілком очевидно, грішним - через заповідь. Бо знаємо, що закон духовний, а я - тілесний, проданий гріхові. Бо не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюся із законом, що він добрий. Нині не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, - того не [знаходжу].
   Не роблю того добра, якого хочу, але те зло, якого не хочу, - його роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, але робить той гріх, що живе в мені. Отже, я виявляю такий закон: як хочу робити добро, то мені накидається зло. Насолоджуюся Божим законом - за внутрішньою людиною; та бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріха, що перебуває в моїх членах. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
   Дяка Богові - через нашого Господа Ісуса Христа! Отже, я сам розумом служу Божому законові, а тілом - законові гріха.