Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно? Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом. Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність. А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне. А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність. Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл:
Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи.
Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха.
Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність. Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання! А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість; так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам.Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри. Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується. Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку. Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас, як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує. Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння. І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри; не мав сумніву і невір'я в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові; і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно. Тому й зараховано йому це за праведність. Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому; але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих, який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання.