Молитва Мойсея, божого чоловіка. Господи, Ти став для нас пристановищем в роді і роді.
 Раніше ніж повстали гори і була зліплена земля і вселенна і від віку аж до віку Ти є.
 Не поверни людини до впокорення. І Ти сказав: Поверніться людські сини.
 Бо в твоїх очах тисяча літ як вчорашний день, який минув, і сторожа в ночі.
 Роки будуть їм в погорду. Ранок хай мине наче трава,
 вранці зацвите і мине, ввечорі відпаде, ствердне і посохне.
 Бо ми зникли в твому гніві і стривожилися в твоїй люті.
 Ти поклав перед Тобою наші беззаконня, наш вік на просвічення твого лиця.
 Бо всі наші дні пропали, і ми зникли в твому гніві. Наші літа прирівнялися до павутини.
 В них дні наших літ сімдесять років, якщо ж в силах, вісімдесять років, і більшість з них труд і біль. Бо прийшла на нас слабість, і будемо скартані.
 Хто знає силу твого гніву і від твого страху твій гнів?
 Так обяви почислити твою правицю і скартаних серцем в мудрості.
 Повернися, Господи. Доки? І дай вмолитися за твоїх рабів.
 Ми вранці сповнилися твого милосердя і ми зраділи і розвеселилися в усіх наших днях.
 Ми розвеселилися за ті дні коли Ти нас упокорив, літа, в яких ми побачили зло.
 І поглянь на твоїх рабів і на твої діла і попровадь їхніх синів,
 і хай світлість нашого Господа Бога буде на нас, і випрями для нас діла наших рук.