На кінець, про Ідітуна. Псалом Асафа.
Моїм голосом я закликав до Господа, моїм голосом до Бога, і Він мене сприйняв.
В день моєї журби я пошукав Бога, моїми руками вночі перед Ним, і я не був обманений. Моя душа відмовилась потішитися.
Я згадав Бога і втішився, я виговорився, і мій дух підупав.
Мої очі випередили сторожі, я зажурився і не заговорив.
Я роздумав про давні дні і я згадав вічні роки і повчився.
Вночі я говорив з моїм серцем, і мій дух затривожився.
Чи Господь відкине на віки і не додасть ще задовільнитись?
Чи відсіче своє милосердя до кінця з роду в рід?
Чи Бог забуде помилувати, чи замкне своє милосердя в своїм гніві?
І я сказав: Тепер я почав, це зміна правиці Всевишнього.
Я згадав господні діла, бо від початку згадаю твої подивугідні (діла)
і повчатимуся в усіх твоїх ділах і задумаюся в твоїх помислах.
Боже, твоя дорога в святому. Хто (такий) великий Бог, як наш Бог?
Ти є Бог, що чиниш подивугідне, Ти виявив твою силу в народах.
Ти визволив твій нарід твоїм раменом, синів Якова і Йосифа.
Боже, Тебе побачили води, Тебе побачили води і злякалися, і безодні затривожилися, великий шум вод.
Хмари видали голос, бо твої стріли проходять.
Голос твого грому в колесі, твої блискавиці освітили вселенну, земля зрушилася і затремтіла.
Твоя дорога в морі, і твої стежки у великих водах, і твої стопи невідомі.
Ти попровадив твій нарід як овець рукою Мойсея і Аарона.