На кінець, про нарід, що віддалений від святих. Давида в память, коли ним заволоділи чужинці (филистимляни) в Ґеті.
 Помилуй мене, Господи, томущо мене потоптала людина, пригнобила мене, воюючи цілий день.
 Мене потоптали мої вороги цілий день, бо численні ті, що воюють проти мене з гори.
 В день боятимуся, а я надію на Тебе покладаю.
 В Бозі похвалю мої слова цілий день. На Бога поклав я надію. Не злякаюся, що зробить мені тіло.
 Цілий день моїми словами гидували, всі їхні задуми проти мене на зло.
 Хай поселяться і сховаються. Вони стерегтимуть мою пяту, так як стерпіли мою душу.
 Зовсім їх не спасеш, зведеш в гніві народу, Боже.
 Я тобі сповістив моє життя, я поклав мої слези перед Тобою так як і в твоїй обітниці.
 Хай мої вороги відвернуться на зад, в тому дні коли я покличу до Тебе. Ось я впізнав, що Ти мій Бог.
 У Бозі похвалю слово, у Господі похвалю слово.
 На Бога я поклав надію. Не побоюся, що зробить мені людина.
 В мені, Боже, молитви хвали, які я Тобі віддам,
 бо Ти визволив мою душу від смерти і мої ноги від спотикання, щоб я вгодив перед Богом в світлі живих.