1 На кінець, в співах. Напоумлення Давида.

2 Боже, будь чуйний до моєї молитви і не погорди моїм благанням,

3 зглянься на мене і вислухай мене. Я засмутився в моїм роздумуванні і перелякався

4 від голосу ворога і від пригнічення грішника, бо вони навернули на мене беззаконня і в гніві лютилися на мене.

5 Моє серце в мені жахнулося, і на мене напав страх смерти.

6 На мене найшли страх і тремтіння, і мене покрила темрява.

7 І я сказав: Хто мені дасть крила наче голуба і полечу і спочину?

8 Ось я віддалився, втікаючи, і я поселився в пустині.

9 Я очікував того, що мене спасає від малодушности і бурі.

10 Затопи, Господи, і поділи їхні язики, бо я побачив беззаконня і противомовство в місті.

11 Вдень і вночі окружить його на його мурах, беззаконня і труд і неправедність посеред нього,

12 і не забракло на його площах здирства і обмани.

13 Бо якщо б ворог мене зневажав, я стерпів би, і якщо б той, що мене ненавидить, гордо говорив проти мене я сховався б від нього.

14 Ти ж, чоловіче одного духа, мій володарю і мій знайомий,

15 який разом насолоджував мене їжею, ми в однодумності ходили в божому домі.

16 Хай на них найде смерть, і хай живими зійдуть до аду, бо лукавство в їхніх поселеннях посеред них.

17 Бо я до Бога закликав, і Господь мене вислухав.

18 Ввечорі і вранці і вполудне розповідатиму, сповіщу і Він вислухає мій голос.

19 Він визволить в мирі мою душу від тих, що наближаються до мене, бо в багатьох (обставинах) були зі мною.

20 Бог вислухає і упокорить їх, Він, що є перед віками. Бо немає для них зміни і вони не побоялися Бога.

21 Він простягнув свою руку, щоб віддати. Вони опоганили його завіт.

22 Вони розділилися від гніву його лиця, і приблизилося його серце. Його слова були мякшими від олії, і вони - стріли.

23 Вкинь на Господа твою турботу, і Він тебе вигодує. Не дасть праведному захитатися на віки.

24 Ти ж, Боже, зведеш їх до джерела зітління. Мужі крови і обмани до половини не доведуть своїх днів. Я ж, Господи, надіюся на Тебе.