На кінець Ідітунові. Пісня Давида.
 Я сказав: Берегтиму мої дороги, щоб не згрішити моїм язиком. Я поставив моїм устам сторож коли грішний стоїть переді мною.
 Я занімів і був упокорений і замовк про добро, і мій біль обновився.
 Загрілося в мені моє серце, і в моїм повчанні розгориться огонь. Я сказав моїм язиком:
 Господи, обяви мені мій кінець і число моїх днів, яке воно, щоб я взнав чим лишаюся.
 Ось як долоню Ти поклав мої дні, і мій склад наче ніщо перед Тобою. Лише все марнота, кожний чоловік, що живе.
 Одначе людина проходить в образі, лише марно турбуються. Збирає скарб і не знає, кому їх збирає.
 І тепер яке моє очікування? Чи не Господь? І мій склад в Тебе є.
 Визволи мене від всіх моїх беззаконь, Ти мене дав безумному в погорду.
 Я занімів і не відкрив моїх уст, бо Ти є той, що мене створив.
 Віддали від мене твої бичування. Я знеміг від сили твоєї руки.
 Картаннями за беззаконня ти покарав людину, і розніс його душу наче павутину. Лише дармо тривожиться кожна людина.
 Господи, вислухай мою молитву і сприйми моє благання. Не промовчи на мої слези, бо я в тебе є поселенцем і чужинцем так як всі мої батьки.
 Остав мене, щоб я спочив раніше ніж я відійду і більше не буду.