Псалом Давида. На спомин про суботу.
Господи не докори мені твоєю люттю, ані не скартай мене твоїм гнівом.
Бо твої стріли загрязли в мені, і Ти на мені закріпив твою руку.
Немає оздоровлення в моїм тілі від лиця твого гніву, немає миру для моїх костей від лиця моїх гріхів.
Бо мої гріхи перевищили мою голову, отяжіли на мені наче важкий тягар.
Мої рани засмерділися і загнили від лиця моєї безумности.
Я потерпів і я прибитий до кінця, цілий день я ходив смутний.
Бо мої стегна наповнилися наруги, і немає оздоровлення в моїм тілі.
Я дуже пригнічений і упокорений, я ревів від стогону мого серця.
Господи, все моє бажання перед Тобою, і мій стогін від Тебе не сховався.
Моє серце засмутилося, мене оставила моя сила, і світло моїх очей і воно не є зі мною.
Мої друзі і мої близькі напроти мене зблизилися і стали, і мої близькі здалека стали.
І нагнітали ті, що шукали мою душу, і ті, що шукали мені зла, сказали безумне і цілий день навчалися обмани.
Я ж наче глухий не чув і наче німий не відкривав своїх уст
і я був наче чоловік, що не чує, і що немає в своїх устах оскарження.
Бо я, Господи, на тебе надію поклав. Ти вислухаєш, Господи Боже мій.
Бо я сказав: Щоб мої вороги не зраділи мною. І коли мої ноги порушилися, вони проти мене вихвалювалися.
Бо я готовий на бичування, і мій біль постійно переді мною.
Бо я сповіщу моє беззаконня і подбаю за мій гріх.
А мої вороги житимуть і закріпляться понад мене, і помножилися ті, що неправедно мене ненавидять.
Ті, що віддають злом замість добра, наговорювали на мене, томущо я вганявся за праведністю, і відкинули мене улюбленого наче зогидженого мертвого.
Не остав мене, Господи. Мій Боже, не відступи від мене.
Зглянься мені на поміч, Господи мого спасіння.