Письмо Давида. Бережи мене, Господи, бо я на Тебе поклав надію.
Я сказав Господеві: Ти мій Господь, бо не потребуєш моїх дібр.
Святим, що в його землі Він подивугідно виконав в них всі свої побажання.
Їхні немочі помножилися, після цього поспішили. Не зберу їхніх кривавих зборів, ані не згадаю їхніх імен моїми губами.
Господь часть мого насліддя і моєї чаші. Ти той, що віддаєш мені моє насліддя.
Виміри впали мені в найкращих (місцях). Бо і в мене моє насліддя найкраще.
Поблагословлю Господа, що дав мені зрозуміння. Ще й до ночі мене карали мої нирки.
Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він в мене з права, щоб я не захитався.
Через це розвеселилося моє серце, і зрадів мій язик, а ще й моє тіло поселиться в надії,
бо Ти не оставиш мою душу в аді, ані не даси твому преподобному побачити зітління.
Ти мені обявив дороги життя. Ти наповниш мене радістю твоїм лицем, в твоїй правиці радощі до кінця.