Молитва бідного, коли він знеможений, і перед Господом вилиє своє благання.
Господи, вислухай мою молитву, і мій крик хай прийде до Тебе.
Не відверни від мене твоє лице. В той день коли я болію, прихили до мене твоє ухо. В тому дні коли я закличу до Тебе, швидко мене вислухай.
Бо мої дні пропали наче дим, і мої кості висохли наче сухі поліна.
Я побитий наче трава і моє серце висохло, бо я забув їсти мій хліб.
Від голосу мого стогону прилипла моя кість до мого тіла.
Я уподібнився до пустинного пелікана, я став наче сова в розвалинах дому,
Я чував і я став наче самотній горобець на даху.
Цілий день мене гнобили мої вороги, і ті, що мене хвалили мною клялися.
Бо я їв попіл наче хліб і я плачем розводив мій напиток
від лиця твого гніву і твоєї люті, бо піднявши Ти мене скинув вниз.
Мої дні відійши наче тінь, і я висох наче трава.
Ти ж, Господи, остаєшся на віки, і твоя память в рід і рід.
Ти, вставши, помилуєш Сіон, бо час його помилувати, бо прийшов час.
Бо твої раби полюбили його каміння і помилують його порох.
І народи злякаються Господнього імени і всі царі землі твоєї слави,
бо Господь збудує Сіон і зявиться в його славі.
Він поглянув на молитву впокорених і не погордив їхнім благанням.
Хай це запишеться для іншого роду, і відбудований нарід похвалить Господа,
бо Він поглянув зі своєї святої висоти, Господь поглянув з неба на землю,
щоб почути стогін скованих, визволити синів тих, що забиті,
сповістити в Сіоні господне імя і його хвалу в Єрусалимі,
коли народи і царства зберуться разом, щоб служити Господеві.
Він йому відповів в дорозі його сили: Сповісти мені зменшення моїх днів.
Не поведи мене в половину моїх днів, в роді родів твої літа.
Господи, Ти на початках заснував землю, і небеса є діла твоїх рук.
Вони згинуть, Ти ж остаєшся, і всі постаріються наче плащ, і Ти їх зміниш наче одіж, і вони зміняться.
Ти ж є той самий, і твої літа не зменшаться.
Сини твоїх рабів поселяться, і їхнє насіння стоятиме на віки.