Тим часом, брати мої, радійте в Господі. Писати мені вам про це не важко, а для вас потрібно. Стережіться псів, стережіться поганих працівників, стережіться обрізання. Бо обрізання - це ми, які Богові служимо духом, і хвалимося в Христі Ісусі, і не надіємося на тіло, хоч і я й міг би надіятися на тіло. Коли хто й думає надіятися на тіло, то я тим більше: адже обрізаний я восьмого дня, є з роду Ізраїлевого, з племени Веніяминового, єврей з євреїв, за законом - фарисей, за ревністю - переслідувач Церкви, за справедливістю закону - бездоганний. Але що було для мене надбанням, те я вважав за втрату задля Христа. І взагалі, все вважаю за втрату в порівнянні з величчю пізнання мого Господа Христа Ісуса, заради якого я все втратив і вважаю сміттям, щоб здобути Христа, перебувати в ньому не зі своєю праведністю, яка від закону, але через віру в Христа, - з тією праведністю, яка від Бога, від віри; щоб пізнати його, і силу його воскресіння, і спільність його терпінь, уподібнюючись його смерті, - аби якось досягти воскресіння мертвих. Не тому, що я вже досягнув або вже вдосконалився; я борюся, щоб досягти те, для чого здобув мене Ісус Христос. Брати, я себе не вважаю тим, що досягнув. Забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, з ревністю женуся до мети - за нагородою високого Божого покликання в Ісусі Христі. Отож, хто досконалий, хай так і думає. Коли ж щось інше думаєте, то й це Бог вам відкриє. Втім, чого досягти, в тому треба й жити. Рівняйтеся на мене, брати, і приглядайтеся до тих, хто поводиться, як ті, що мають нас за взірець. Бо багато хто, про яких я часто говорив вам, нині ж і з плачем кажу, поводяться, як вороги хреста Христового. Їх кінець погибель, їх бог черево, і слава їм на сором, вони про земне думають. Бо наше життя на небі, звідки й очікуємо Спасителя Господа Ісуса Христа, який перетворить тіло нашого пониження, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він може все підкорити собі.