1 Отож, коли є яка втіха в Христі, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, -2 доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однієї душі й однієї думки.3 Нічого не робіть для суперечок або для марнословства, але в покорі майте один одного більшим за себе.4 Хай кожний дбає не про себе, але і про ближнього.5 Плекайте в собі ті самі думки, що були і в Христа Ісуса.6 Він, маючи Божу природу, не вважав за здобич бути рівним Богові,7 але принизив самого себе, прийняв вигляд раба, став подібним до людини, і в подобі з'явився як людина;
  8 упокорив себе, став слухняним аж до смерти, - і то до смерти хресної.9 Тому Бог підніс його, дав йому ім'я понад усяке інше ім'я,10 щоб перед ім'ям Ісуса вклонилося кожне коліно - і небесних, і земних, і підземних;11 і щоб кожною мовою визналося, що Ісус Христос - це Господь на славу Бога Батька!
  12 Тому, мої улюблені, як ото ви завжди слухали, - не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, - зі страхом і тремтінням працюйте для свого спасіння!13 Бо то Бог викликає у вас і бажання і дію - доброю волею.14 Все чиніть без нарікання і вагання,
  15 щоб ви були непорочними і простими, невинними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила в світі,16 держачи слово життя мені на похвалу в Христовий день, що недаремне я біг, недаремне трудився.17 Але коли й стаю жертвою при жертві й службі вашої віри, то радію і співрадію з усіма вами.18 Так само й ви радійте та співрадійте зі мною.
  19 Надіюся в Господі Ісусі послати незабаром до вас Тимофія, щоб і я звеселився духом, впевнившись про вас.20 Бо не маю нікого іншого щирішого, хто б ревніше клопотався про вас;21 адже всі шукають свого, а не того, що Ісуса Христа.22 Досвідченість же його знаєте, бо наче син батькові послужив зі мною для благої вістки.23 Надіюся послати його, щойно довідаюся, що він зі мною.24 Але сподіваюся в Господі, що й сам незабаром прийду.
  25 Вважав за потрібне послати до вас Епафродита - мого брата, помічника і співвояка, та вашого посланця і служителя в моїй потребі.26 Адже він побивався за всіма вами й тужив, бо ви почули, що він хворів.27 Бо таки хворів смертельно, але Бог помилував його, - і не тільки його, а й мене, щоб я не переживав смуток за смутком.28 Отже, швидко послав я його, щоб, побачивши його, ви знову зраділи, та і я був без смутку.29 Прийміть же його в Господі з повною радістю - і шануйте таких,30 бо він наблизився був до смерти за справу Христа, наражаючи своє життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг для мене.