1 Ступивши в човен, Він переплив назад і прийшов до свого міста.2 І ось принесли до Нього спаралізованого, що лежав на носилках. І побачивши їхню віру, Ісус сказав спаралізованому: Сміливше, сину, відпускаються твої гріхи.3 Та тут деякі з книжників загомоніли між собою: Він Бога зневажає.4 Ісус, знавши їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве в ваших серцях?5 Що легше сказати: Відпускаються твої гріхи чи сказати: Встань і ходи?6 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - каже спаралізованому: Встань, візьми своє ліжко і йди додому.7 Підвівшись, [узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.8 Люди, побачивши те, жахнулися і прославили Бога, що дає таку владу людям.
  9 Ісус, відходячи звідти, запримітив чоловіка, який сидів на митниці, який звався Матвієм, та й каже Йому: Ходи за Мною. Той підвівся і пішов за Ним слідом.10 Коли Він Ісус лежав при столі в хаті, прийшло багато митників та грішників і полягали при столі з Ісусом та з Його учнями.11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п'є] з митникамими та грішниками?12 Він же, почувши, відказав: Не здорові потребують лікаря, а хворі.13 Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви; бо Я прийшов прикликати не праведників, а грішників [до покаяння].
  14 Тоді приступають до Нього Іванові учні й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо багато, а твої учні не постять?15 Сказав їм Ісус: Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді поститимуть.16 Бо ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу; бо латка збіжиться в одежині і ще більша діра стане.17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, бо бурдюки розірвуться і вино розіллється, а бурдюки пропадуть; а вливають нове вино в нові бурдюки - і те й те зберігається.
  18 Коли Він це казав їм, приступив один начальник, уклонився і сказав Йому: Моя дочка щойно померла; прийди ж поклади на неї Свою руку, і вона оживе.19 І, вставши, пішов за ним Ісус та Його учні.20 І ось жінка, що нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,21 бо казала сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, врятуюся.22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті.23 Прийшовши до палат володаря і побачивши сопілкарів та натовп, що голосив, Ісус24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І глузували з Нього.25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала.26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі.
  27 Як Ісус відходив звідти, за Ним пішли двоє сліпців, які голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів.28 Щойно ввійшов Він до хати, як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи.29 Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде.30 І відкрилися їм очі. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався.31 Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій тій землі.
  32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, що біснувався.33 Коли було вигнано біса, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.34 Фарисеї ж сказали: То князем бісівським виганяє Він бісів.
  35 Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синаґоґах і проповідуючи Єванґелію Царства та оздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].
  36 Побачивши ж людей, змилосердився над ними, бо були змучені і розкидані, наче вівці, що не мають пастуха.37 Тоді каже своїм учням: Жнива великі, а женців мало.38 Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво.