1 На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому.3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв'язав його й посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа.4 Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати.5 Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком.6 Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові;7 він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить.8 Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя.
  9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати;10 послав відтяти голову Іванові у в'язниці.11 Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері.12 Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса.
  13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст.14 Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих.
  15 А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу.16 Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти.17 А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба п'ять хлібів та дві риби.18 А Він велів: Принесіть їх мені сюди.19 І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні -народові.20 І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів.21 А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
  22 І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей.23 Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один.24 Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.25 У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю.26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.27 Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся.28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді.29 Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса.30 Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене!31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?32 Як увійшли вони до човна, вітер ущух.33 А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син.
  34 Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську.35 Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих36 і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися.