1 У ті дні, як було дуже багато людей і не мали чого їсти, покликав учнів і каже їм:
  2 Жаль мені їх, бо вже три дні перебувають зі мною, а не мають чого їсти;3 коли відпущу їх голодними додому, пристануть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.4 І відповіли Йому Його учні: звідкіля в цій глушині хтось зможе їх хлібом наситити?5 Запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж сказали: Сім.6 Велить юрбі розсістися на землі, і, взявши сім хлібів, віддав хвалу, переломив і дав своїм учням, щоб передавали. І роздали людям.7 Мали також трохи риби; Він її поблагословив і сказав теж роздати.8 Їли - наситилися, і залишилося сім кошів недоїденого.9 А було людей щось із чотири тисячі. І відпустив їх.10 Відразу ввійшовши до човна з учнями, прибув до Далманутської землі.
  11 Вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, вимагати знака з неба, щоб випробувати Його.12 Зідхнувши своїм духом, каже: Чому оцей рід знаку шукає? Щиру правду кажу вам, що не буде дано цьому родові знаку.
  13 Залишивши їх, сів знову [до човна] і відбув на другий бік.
  14 І забули вони взяти хліби і, крім однієї хлібини, не мали нічого з собою в човні.15 Остерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.16 А ті все говорили між собою, що хліба не мають.17 Знаючи це, каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Чи й досі не знаєте, чи ще не розумієте? І ваше серце скам'яніло?18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Чи не пам'ятаєте,19 як я п'ять хлібів переломив на п'ять тисяч, то скільки повних кошів недоїденого зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.20 А як сім на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали? Кажуть: Сім.21 Тоді він каже їм: То й ще не розумієте?
  22 Приходять до Витсаїди. І приводять до нього сліпого, благають, щоб доторкнувся до нього.23 Взявши сліпого за руку, вивів його за село; послинивши йому очі, поклав руки на нього, запитав: Щось бачиш?24 І поглянувши, каже: Бачу, люди мов дерева, і бачу що ходять.25 Потім знову поклав руки на його очі - і тоді прозрів, одужав, побачив усе ясно.26 Відіслав його додому, кажучи: До села не входь, [не розповідай нікому в селі].
  27 Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають?28 Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші - за Іллю, ще інші - за одного з пророків.29 І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос.30 Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього.
  31 Почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; уб'ють Його, але по трьох днях воскресне.32 Слово говорив відверто. Петро відкликав Його у бік, почав дорікати Йому.33 Обернувшись, поглянувши на учнів, докорив Петра словами: Іди геть від мене, сатана, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське.34 Покликавши людей і своїх учнів, сказав їм: Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною.35 Бо коли хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить свою душу задля мене і Євангелії, той врятує її.36 Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу?37 Або що дасть людина замість своєї душі?38 Бо якщо хто буде соромитися мене й моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі свого Отця зі святими ангелами.