Рано-вранці архиєреї радилися зі старшинами, книжниками та всім синедріоном і, зв'язавши Ісуса, повели й передали Пилатові. Запитав Його Пилат: Чи ти Юдейський Цар? Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш. І архиєреї все обвинувачували Його. Пилат же знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти тебе свідчать! Ісус вже нічого не відповідав, а Пилат дивувався.
На кожне св'ято він відпускав їм одного в'язня, за якого просили. Був один, що звався Варавою, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили вбивство. Юрба підійшла й стала просити, щоб вчинив їм, як і раніше. Пилат у відповідь їм сказав: Чи хочете, щоб я відпустив вам Юдейського Царя? Бо знав, що це із заздрощів архиєреї Його видали.
Архиєреї ж підбурювали юрбу, щоб краще їм відпустив Вараву. Пилат у відповідь знову сказав їм: То що хочете, щоб я зробив з тим, якого називаєте Юдейським Царем? Вони знову закричали: Розіпни Його! Пилат говорив їм: Але що злого зробив він? Вони ж ще більше закричали: Розіпни Його! Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розп'яття.
Вояки повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали всю чоту. Зодягли Його в багряницю, поклали на нього сплетеного тернового вінка, почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський! Били Його по голові тростиною, плювали на нього і, падаючи на коліна, вклонялися Йому. Коли наглумилися над ним, скинули з нього багряницю і зодягли в Його одяг. І вивели, щоб розіп'яти Його.
Примусили одного перехожого - Симона Киринейського, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, щоб узяв Його хрест. Приводять Його на Голготу, місце, що в перекладі означає Лобне місце. Дали Йому [пити] вино з миррою, але він не взяв. І розіп'яли Його,
і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
Була ж третя година, як розіп'яли Його. І написали Його провину так: Юдейський Цар. З ним розіп'яли двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч від нього. [Збулося Писання, що каже: Його причислено до злочинців.] Перехожі лихословили Його, киваючи своїми головами й кажучи: Овва, ти, що нищиш храм і за три дні відбудовуєш! Ану порятуй себе самого - зійди з хреста! Так само й архиєреї між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших урятував, а себе не може врятувати! Христос, Цар Ізраїлю, хай-но зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в нього]. Розіп'яті з ним також Його зневажали.Як настала шоста година, впала темрява по всій землі до дев'ятої години. А о дев'ятій годині Ісус закричав дужим голосом: Елої, Елої, лама савахтані? Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув? Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Ось, кличе Іллю! А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля Його зняти. Ісус голосно скрикнув - і віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє - згори додолу. Сотник, що стояв навпроти нього, побачивши, як він віддав духа, промовив: Справді, ця людина була Божим Сином. Були тут жінки, які здаля дивилися: між ними Марія Магдалина, Марія - мати Якова молодшого і мати Йосії, і Соломія.
Коли він був у Галилеї, вони ходили за ним і прислуговували Йому; і багато інших, які прийшли з ним до Єрусалима.
Коли звечоріло, - а була п'ятниця, яка є перед суботою, - прийшов Йосип, що з Ариматеї, - поважний радник, котрий сам очікував Божого Царства, - і відважився піти до Пилата й попросити Ісусове тіло. Пилат здивувався, що він уже помер; викликавши сотника, запитав його, чи давно помер? Довідавшись від сотника, дав тіло Йосипові. Той купив полотно, зняв Його тіло, обвинув полотном і поклав Його до гробниці, що була висічена в скелі, привалив камінь до входу в гробницю. Марія Магдалина і Йосієва мати Марія дивилися, де Його поклали.