Коли він скінчив усі свої слова до людей, що слухали його, то ввійшов до Капернаума. Раб одного сотника, що ним той сотник дорожив, тяжко занедужав і вмирав. Коли почув про Ісуса, послав до нього старшин юдейських, благаючи, щоб прийшов і врятував раба. Прийшовши до Ісуса, вони благали його ревно, кажучи: Він гідний, щоб ти йому зробив це, бо любить наш народ і синаґоґу нам збудував. Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від оселі, сотник послав [до нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не гідний, аби ти зайшов під мій дах; тому я не вважав себе гідним прийти до тебе. Але скажи слово, - і видужає мій слуга. Бо і я людина підвладна, і вояків маю підлеглих; кажу одному: іди, - і він іде; а іншому: прийди, - і він приходить; а рабові своєму: зроби це, - і він робить. Почувши це, Ісус здивувався йому і, обернувшись до юрби, що йшла за ним, промовив: Кажу вам, навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри! Повернувшись до оселі, посланці знайшли [хворого] раба здоровим.
І сталося - після цього він пішов до міста, що зветься Наїн і з ним ішли [численні] його учні та велика юрба. Коли він наблизився до міської брами, виносили мертвого - єдиного сина своєї матері, що була вдовою; була з нею велика юрба з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач. Підійшов і доторкнувся до мар, а ті, що несли, стали; і сказав: Юначе, кажу тобі: встань. І мертвий підвівся та й почав говорити. Він віддав його матері його. Усіх охопив страх; прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з'явився між нами, і Бог відвідав свій народ. І розійшлося це слово про нього по всій Юдеї, по всій країні.
Сповістили Івана його учні про все це. Покликавши своїх якихось двох учнів, Іван послав їх до Господа, кажучи: Чи ти той, що має йти, чи чекати на іншого? Прийшовши до нього, чоловіки сказали: Іван Хреститель послав нас до тебе спитати, чи ти той, що має прийти, чи нам чекати на іншого? Саме тоді він вилікував багатьох від недуг та мук і від злих духів, багатьом сліпим повернув зір. Сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається добра вість; блаженний той, хто через мене не спокуситься. А коли посланці Іванові відійшли, він почав говорити про Івана до юрби: На що ви ходили дивитися в пустиню? Чи на колисаний вітром очерет? То на що ж ви ходили дивитися? Може, на чоловіка, в м'яку одіж убраного? Але ті, що одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палатах. На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, - навіть більше, ніж на пророка! Він той, про кого написано:
Ось посилаю ангела мого перед обличчя твоє, який приготує твою дорогу перед тобою.
Кажу вам, що поміж народжених жінками нема більшого від Івана; але в Царстві Божім найменший є більший за нього. Весь народ, митники, почувши, визнали слушність Бога й охрестилися Івановим хрещенням; а фарисеї і законники відкинули задум Божий, не охрестилися від нього. Тож з ким порівняю людей цього роду, до кого вони подібні? Подібні вони до дітей, що сидять на ринках і гукають один до одного, кажуть:
Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали.
Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п'є вина, а ви кажете: він біса має. Прийшов Син Людський, який їсть і п'є; а ви кажете: цей чоловік ненажера і п'яниця, приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість усіма своїми дітьми.
Один із фарисеїв просив його, щоб він поїв з ним. Увійшовши до оселі фарисея, сів до столу. Жінка, що була в місті, - грішниця - довідалася, що він при столі в оселі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро, припала до його ніг ззаду і, плачучи, почала обмивати його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови; і цілувала його та мастила миром.
Побачивши, фарисей, що запросив його, міркував, кажучи: Коли б він був пророком, то знав би, хто і яка є ця жінка, що доторкається до нього, - що вона грішниця. Ісус у відповідь мовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. Він промовив: Кажи, Вчителю. Були в одного позиковця два боржники: один був винен п'ятсот динаріїв, а другий - п'ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отож, котрий з них більше полюбить його? У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І він сказав йому: Правильно ти розсудив. Обернувшись до жінки, сказав Симонові: Чи бачиш цю жінку? Увійшов я до твоєї оселі, а ти води на ноги мої не дав; а вона слізьми окропила мені ноги, волоссям своїм обтерла. Поцілунку мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов я, не перестає цілувати мої ноги. Голови моєї ти оливою не помастив, а вона миром помастила мої ноги.
Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила; а кому мало відпускається, той мало любить. А до неї промовив: Прощаються твої гріхи. Ті, що сиділи при столі, почали міркувати собі: Хто ж він, що й гріхи відпускає? Він же сказав до жінки: Твоя віра врятувала тебе: іди з миром.