Сталося так, що в суботу він ішов через засіяні лани; його учні зривали колосся та їли, розтираючи руками. Деякі фарисеї сказали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу? У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як увійшов він до Божого дому, то взяв принесені хліби, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; з'їв і дав тим, що були з ним? І додав: Син Людський є Господом [і] суботи.
І сталося іншої суботи, як увійшов він до синаґоґи й навчав. Був там чоловік, що мав усохлу праву руку. Книжники й фарисеї підглядали, чи в суботу він лікуватиме, щоб знайти оскарження проти нього. А він знав їхні думки і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став. Ісус же промовив до них: Запитаю вас, що годиться в суботу - добро робити, чи зло робити, душу врятувати, чи згубити?
Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга]. А вони сповнилися люттю, змовлялися один з одним, що далі робити з Ісусом.
Сталося тими днями, що вийшов Він на гору помолитися; і був цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, покликав своїх учнів; вибравши з них дванадцятьох, і назвав їх апостолами: Симона, якого назвав Петром, та Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія, Матвія і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового та Юду Іскаріотського, що став зрадником.
Зійшовши, став з ними на рівному місці; також численна юрба його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,
які посходилися послухати його і вилікуватися від своїх недуг; а також ті, що терпіли від нечистих духів, - й вздоровлялися; і вся ця юрба намагалася доторкнутися до нього, бо з нього виходила сила і зціляла всіх.
А він глянувши на своїх учнів, говорив:
Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже.
Блаженні голодні тепер, бо наситяться. Блаженні ви, що плачете тепер, бо втіштеся.
Блаженні будете, коли зненавидять вас люди, коли розлучать вас, ганьбитимуть і знеславлять ваше ім'я через Людського Сина. Радійте того дня і веселіться, бо винагорода ваша велика на небі; бо так само робили пророкам їхні батьки. Та горе вам, багатії, бо далекі ви від утіхи вашої.
Горе вам, ситі тепер, бо зголоднієте. Горе вам, що смієтеся тепер, бо заридаєте й заплачете.
Горе, коли хвалитимуть вас усі люди; бо так само робили з фальшивими пророками їхні батьки.Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, що ненавидять вас; благословляйте тих, що проклинають вас, моліться за тих, що очорнюють вас. Тому, хто б'є тебе по щоці, підстав і другу; а від того, хто забирає в тебе одяг, - і сорочки не борони. Кожному, хто просить у тебе, - дай; а від того, хто забирає твоє, - не домагайся. Як хочете, щоб робили вам люди, - робіть [і ви] їм так само. А коли любите тих, що люблять вас, то яка вам ласка? Адже й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли добро робите тим, що вам роблять, яка вам ласка? Бо ж і грішники те саме роблять. І коли позичаєте в тих, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам ласка? Грішники теж грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, - і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих. Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний.
Також не судіть - і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Відпускайте - і відпуститься вам; дайте - і дасться вам; мірку добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у пелену. Бо якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам. Розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? Немає учня над учителем; але кожний, удосконалившись, стане як його вчитель. Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш? [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока, - а не бачиш тієї колоди, що застряла в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді знатимеш, як вийняти скалку з ока брата твого.
Немає доброго дерева, що родило б злий плід; немає поганого дерева, що родило б добрий плід. Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду. Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана - зі злого [скарбу свого серця] виносить зло; чим наповнене серце, тим самим мовлять і вуста.
Чому мене кличете: Господи, Господи, - а не робите того, що я кажу? Кожний, що приходить до мене і слухає слово моє та виконує його, - скажу вам, до кого подібний: подібний він до людини, що будує оселю, яка викопала, поглибила і поклала основу на камені; коли сталася повінь, підступила ріка до тієї оселі, то не змогла зрушити її, бо була вона на добрій основі. А той, хто почув і не зробив, подібний до людини, що збудувала оселю на землі - без основи. І підступила до неї ріка, оселя тут же завалилася - велика була з неї руїна.