1 Першого дня після суботи дуже рано прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували, [і ще дехто з ними].2 Знайшли, що камінь відвалений від гробниці;3 увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.4 І сталось, як безпорадні вони були в цьому, то два мужі стали біля них у блискучих одежах.5 Налякалися вони й посхиляли обличчя до землі; а ті сказали до них: Чому ви шукаєте живого між мертвими?6 Його немає тут, бо воскрес. Згадайте, як мовив вам ще, коли був у Галилеї,7 кажучи: Треба, щоб Людський Син був виданий у руки людей-грішників, був розп'ятий і воскрес на третій день.8 Тоді згадали його слова.
  9 Повернувшись від гробу, сповістили про все це одинадцятьом та всім іншим.10 Були Марія Магдалина, Іванна, Марія Яковова та інші з ними. Розповіли апостолам про це.11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, не вірили їм.12 Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив ризи, [що лежали] одні - і відійшов, дивуючись собі з того, що сталося.
  13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;14 вони говорили між собою про все, що відбулося.15 І сталося, як розмовляли вони й допитувалися, сам Ісус, наблизившись, пішов з ними;16 очі їхні були затуманені, тому його не пізнали.17 І спитав він їх: Що це за річ, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви такі сумні?18 У відповідь один, на ймення Клеопа, сказав до нього: Чи ти часом не єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями?19 І запитав їх: А що саме? Вони відповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, мужа пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;20 як видали його архиєреї і наші можновладці на засуд смерти і розп'яли його.21 Ми сподівалися, що він той, хто має визволити Ізраїль. І до того ж оце третій день, відколи те сталося.22 Деякі наші жінки налякали нас, побувавши рано при гробі,
  23 і не знайшли його тіла. Прийшли й кажуть, що появу ангелів бачили, які сповістили, що він живий.24 Тоді пішли деякі з нас до гробу - і знайшли все, як жінки казали; самого ж його не побачили.25 Тоді він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, для того, щоб повірити в усе, що говорили пророки.26 Чи не треба було перетерпіти Христові й увійти в свою славу?27 І почавши від Мойсея та від усіх пророків, роз'яснив їм з усього Письма, що було про нього.
  28 Наблизилися до села, до якого йшли. А він удавав, ніби йде далі.29 Просили його, кажучи: Лишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується. Він увійшов, щоб лишитися з ними.30 І сталося, як сів він за столом з ними, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм,31 - тут відкрилися їхні очі й упізнали його. Але він став невидимий для них.32 І сказали до себе: Чи не горіло наше серце, коли говорив нам у дорозі і роз'яснював нам Письмо?33 Вставши, тієї ж години повернулися до Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними;34 говорили, що справді Господь воскрес і з'явився Симонові.
  35 А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, і як об'явився їм під час переламування хліба.
  36 Як вони говорили про це, - сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам.37 Злякавшись і перестрашившись, вони думали, що бачать духа.38 А він сказав до них: Чому ви стурбовані, чому думки входять до ваших сердець?39 Гляньте на мої руки, на мої ноги. Це ж я сам! Доторкніться до мене - подивіться, що дух тіла й кісток не має; як бачите, я їх маю.40 Сказавши це, показав їм руки та ноги.41 А як вони ще чудувалися і не вірили з радости, сказав їм: Чи маєте щось із їжі тут?42 Вони дали йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
  43 Взявши, Він їв перед ними.
  44 І промовив до них: Ось слова, які я сказав вам, ще коли був з вами: Треба, щоб збулося все написане про мене і в законі Мойсеєвім, і в пророків, і в псалмах.45 Тоді прояснив їхній розум, щоб зрозуміли Писання.46 Сказав їм: Так написано, і [необхідно було] перетерпіти Христові та воскреснути з мертвих на третій день;47 щоб проповідувалося в ім'я його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалима.48 Ви [ж є] свідками цього.49 І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви лишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти.
  50 Вивівши їх до Витанії, піднявши свої руки, поблагословив їх.51 І сталося, що коли благословляв їх, відступив від них і піднісся на небо.52 А вони, поклонившись йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима,
  53 і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь.]