Оскільки багато хто брався за складання розповіді про речі, що сталися в нас, і, як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й слугами слова, то вподобав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високодостойний Теофіле, щоб ти пізнав достовірність і точність науки, якої навчився.
У дні Ірода, Юдейського царя, був один священик, на ім'я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Ааронових, а ім'я її - Єлизавета. Були обоє праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. І не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постарілися в днях своїх. Одного разу, як він за своєю денною чергою служив перед Богом, за звичаєм священства випало йому покадити, ввійшовши до Господнього храму.
І безліч народу молилася знадвору під час кадіння. З'явився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника. Стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього. Промовив до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім'я Іван.
І буде тобі радість та веселість, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед Господом, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері. Наверне багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога, і він ітиме перед ним духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а невірних - до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ. І промовив Захарія до ангела: Із чого я це пізнаю? Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх. У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться, - за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу!
Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він барився в храмі. Коли він вийшов, то не міг говорити до них; вони зрозуміли, що побачив видіння в храмі; а він говорив знаками їм, але залишився німий. І коли скінчилися дні його служби, він пішов до своєї оселі. А після тих днів зачала його дружина Єлизавета і таїлася п'ять місяців, кажучи: Так мені вчинив Господь у ті дні, коли пожалів, щоб зняти мою ганьбу перед людьми.
А на шостім місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до Галилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ім'я Йосип, із дому Давидового, а ім'я діви - Марія. І ввійшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означає це привітання. Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога.
І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог пристол його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і його царюванню не буде кінця. І озвалась Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю? У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне; тому й Святе, що народиться, назветься Сином Божим. Ось і твоя родичка Єлизавета, і та зачала сина у своїй старості, і вже є на шостому місяці, хоч звуть її неплідною; але не буває безсилим у Бога жодне слово. А Марія промовила: Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
Тими днями Марія, вставши, поспіхом пішла в гірські околиці, до міста Юдиного. І ввійшла до Захарієвої оселі, привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета Маріїне привітання, заворушилося немовля в її лоні. Єлизавета сповнилася Святим Духом, і скрикнула голосно та промовила дуже голосно: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона! І звідки ж мені це, щоб до мене прийшла мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моєму лоні. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться те, що було сказане їй Господом!
А Марія промовила:
Величає душа моя Господа,
і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм.
Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
бо зробив мені велике сильний! І святе ім'я його,
і милість його з роду в рід для тих, що бояться його.
Він показав силу руки своєї, розсівав гордих думками сердець своїх,
скинув сильних з престолів і підніс покірних,
голодним дав достаток, а багатих відпустив з нічим.
Пригорнув Ізраїля, слугу свого, щоб згадати те милосердя,
так як прорік був до батьків наших - Авраама і роду його аж до віку.
Перебула ж Марія з нею якихось три місяці і повернулася до своєї оселі.А Єлизаветі настав час родити, і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь щедро вилив своє милосердя на неї, і тішилися разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і називали його ім'ям його батька - Захарією. Озвалася мати його та й сказала: Ні, хай буде названий Іваном. І сказали їй, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім'ям. І знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, написав слова: Його ім'я - Іван. І всі дивувалися. У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів, і в усіх Юдейських землях розповідалося про всі ці події. Усі, що почули це, зважували в серці своїм, кажучи: Ким же буде ця дитина? Господня рука була таки з нею!
Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, кажучи:
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ,
підніс нам ріг порятунку в оселі свого слуги Давида,
як був заповідав устами святих одвіку своїх пророків,
що визволить нас від наших ворогів та з рук наших ненависників, щоб
показати милосердя нашим батькам, згадати свій святий Завіт,
що дотримає присягу, якою присягався нашому батькові Авраамові,
щоб ми визволилися з рук ворогів та без страху
служили йому в святості й справедливості, поки житимемо.
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу;
щоб дати пізнати його народові спасіння через відпущення його гріхів;
щоб завдяки великому милосердю нашого Бога, яке він злив на наш Схід з висоти,
освітити тих, що перебувають у темряві й смертельній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру.
А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.