1 І Єфта Ґалаадіт сильний в кріпості. І він був сином жінки розпусниці, і вона породила Ґалаадові Єфту.2 І породила жінка Ґалаада йому синів. І змужніли сини жінки і викинули Єфту і сказали йому: Не унаслідиш в домі нашого батька, бо ти є син жінки розпусниці.3 І відійшов Єфта з перед лиця своїх братів і поселився в землі Тов, і збиралися до Єфти мужі прості і ходили з ним.
  4 І сталося по днях і воювали сини Аммона з Ізраїлем.5 І сталося, коли воювали сини Аммона з Ізраїлем, і пішли ґаладські старшини взяти Єфту в землі Тов6 і сказали до Єфти: Ходи і будеш нам вождем, і воюватимемо з синами Аммона.7 І сказав Єфта ґаладським старшинам: Чи не ви зненавиділи мене і вигнали мене з дому мого батька і відіслали мене від себе? І що це, що ви прийшли до мене, коли болієте?8 І сказали ґалаадські старшини до Єфти: Не так. Тепер ми прийшли до тебе, і підеш з нами, і воюватимемо з синами Аммона. І будеш нам головою, всім, що живуть в Ґалааді.9 І сказав Єфта до ґалаадських старшин: Якщо повертаєте мене з вами воювати проти синів Аммона і передасть їх Господь переді мною, я буду вам головою.10 І сказали ґалаадські старшини до Єфти: Господь буде Той, що чує між нами, якщо не вчинемо так, за твоїм словом.11 І пішов Єфта з старшинами Ґалаада, і поставили його над собою головою за вождя. І сказав Єфта всі слова свої перед Господом в Массифі.12 І післав Єфта послів до царя синів Аммона, кажучи: Що мені і тобі, що ти прийшов до мене воювати зі мною в моїй землі?13 І сказав цар синів Аммона до послів Єфти: Томущо Ізраїль взяв мою землю коли ішов він з Єгипту від Арнона аж до Явокка і аж до Йордану. І тепер поверни їх з миром.
  14 І повернулися посли до Єфти. І післав Єфта послів до царя синів Аммона,15 кажучи: Так говорить Єфта: Не забрав Ізраїль моавської землі і землі синів Аммона16 коли ішов він з Єгипту, але пішов Ізраїль по пустині аж до Червоного моря і прийшов аж до Кадиса.17 І післав Ізраїль послів до царя Едома, кажучи: Пройдемо крізь твою землю. І не послухав цар Едома. І післав до царя моавського і не забажав. І сів Ізраїль в Кадисі.18 І перейшов по пустині і обійшов землю Едома і землю Моава і пройшов на схід сонця до землі Моава і отаборилися на другій стороні Арнона і не ввійшов до границь Моава, бо Арнон був границею Моава.19 І післав Ізраїль послів до Сіона царя Есевона Аморрея, і сказав йому Ізраїль: Пройду крізь землю твою аж до місця мого.20 І не забажав Сіон, щоб Ізраїль пройшов крізь його околиці. І зібрав Сіон ввесь свій нарід і отаборився в Яссі і воював з Ізраїлем.21 І передав Господь Бог Ізраїля Сіона і ввесь його нарід в руку Ізраїля, і він побив їх. І унаслідив Ізраїль всю землю аморрея, що жив в землі.22 І унаслідив всю околицю аморрея від Арнона і аж до Явока і від пустині і аж до Йордану.23 І тепер Господь Бог ізраїльський вигнав аморрея з перед лиця свого народу Ізраїля, і ти унаслідиш її собі?24 Чи не те, що дав в насліддя тобі твій бог Хамос, це унаслідиш? І все, що дав в насліддя Господь Бог наш від лиця нашого, це унаслідимо ми.25 І тепер чи кращий є ти від Валака сина Сепфора моавського царя? Чи не війною воював з Ізраїлем, чи не бючись бився з ними?26 Проти дому Ізраїля в Есевоні і в дочірних його і в Язирі і в дочірних його і в усіх містах, що при Йордані, тридцять літ, чому не спасли їх в тому часі?27 І я не згрішив проти тебе, і ти чиниш зі мною зло, що воюєш проти мене. Хай судить Господь, що сьогодні судить між синами ізраїльськими і між синами Аммона.28 І не послухався цар синів Аммона і не послухався слів Єфти, які післав до нього.29 І був на Єфті дух Господний, і він пройшов землю ґалаадську і Манассії і перейшов сторож ґаладську і від сторожі ґалаадської на другий бік до синів Аммона.30 І помолився Єфта молитвою до Господа і сказав: Якщо передаючи передаси мені синів Аммона в мою руку,31 і буде хто лиш вийде з дверей мого дому мені на зустріч, коли я повернуся в мирі від синів Аммона, і буде Господеві, і принесу його в цілопалення.32 І перейшов Єфта до синів Аммона воювати з ними, і передав їх Господь в його руки.33 І побив їх дуже великою шкодою від Ароіра і аж до приходу до Семоіта двадцять міст аж до виноградників Авела, і посоромлені були сини Аммона перед лицем ізрїльських синів.
  34 І прийшов Єфта до Массифи до своєї хати, і ось його дочка виходила йому на зустріч з тимпанами і хорами, і вона його улюблена одиначка, і немає в нього сина чи дочки тільки вона.35 І сталося коли він побачив її, і роздер свою одіж і сказав: Горе, дочко моя, в дорозі ти мені стала, поганим стало це в моїх очах, я ж відкрив мої уста про тебе до Господа і не зможу відвернути.36 І сказала до нього: Батьку мій, якщо про мене відкрив ти твої уста до Господа, чини зі мною, так як вийшло з твоїх уст, томущо тобі вчинив Господь пімсту над твоїми ворогами над синами Аммона.37 І сказала до свого батька: І вчини мені це слово: дай мені два місяці, і піду і вийду на гори і оплачу моє дівоцтво, і я і мої дружки.38 І сказав: Іди. І відіслав її на два місяці. І пішла вона і її дружки, і оплакала своє дівоцтво на горах.39 І сталося після закінчення двох місяців і повернулася до свого батька, і виповнив Єфта свою молитву, якою помолився, вона і не пізнала мужа. І сталося заповіддю в Ізраїлі,40 з днів до днів ішли ізраїльські дочки оплакувати дочку Єфти Ґалаадіта чотири дні в році.