1 Ісус же пішов на Оливну гору.2 А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх.3 Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині,4 кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі.5 В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш?6 Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі,7 [не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь.8 І знову, схилившись, писав на землі.9 Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині.10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив?11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
  12 Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я - світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.13 Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим.14 Відповів їм Ісус і сказав їм: Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду;15 а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, - я ж не суджу нікого.16 А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, - з Батьком.17 У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.18 Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, - Батько.19 Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька.
  20 Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година.
  21 Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти.22 Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вб'є, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти?23 І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви - від цього світу, я - не від цього світу.24 Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах.25 А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я - початок, що й кажу вам.26 Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув.27 Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька.28 Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, - те й говорю.29 Той, хто послав мене, - зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби.30 Як він це говорив, багато хто повірив у нього.
  31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями,
  32 і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.
  33 Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними?
  34 Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.35 Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно.36 Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.37 Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас.38 Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
  39 Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама;
  40 нині ж прагнете вбити мене - людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив.41 Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька - Бога.42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов - не від себе ж самого прийшов, але він мене послав.43 Чому не розумієте моєї мови? - Бо ви не можете чути мого слова.44 Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його.45 А коли я правду кажу, - не вірите мені.46 Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите?47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога.
  48 Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш?49 Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте.50 Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить.51 Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку.52 Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи.53 Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш?54 Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя - ніщо. Це мій Батько мене прославляє, - той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом;55 ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас - брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово.56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день - і побачив, і втішився.57 Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й п'ятдесяти років, а вже бачив Авраама?58 Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, - я є.59 Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].