1 Щиру правду, щиру кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, перелазить деінде, той злодій і розбійник;2 а хто входить дверима, той пастир овець.3 Йому брамник відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець на ймення і виганяє їх.4 Коли всіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;5 за чужим же не йдуть, а втікають від нього, бо не знають чужого голосу.6 Отаку притчу сказав їм Ісус. Вони не зрозуміли, що означало те, про що говорив їм.
  7 Отже, знову сказав [їм] Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що я - двері для овець.8 Всі, які приходили переді мною, були злодіями й розбійниками, та вівці їх не послухали.9 Я - двері; якщо хто мною ввійде, той буде врятований - і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько.10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й вигубити. Я прийшов, щоб мали життя - і мали вдосталь.11 Я добрий пастир. Добрий пастир кладе свою душу за овець.12 Наймит же і той, що не є пастирем, якому вівці не належать, бачить наближення вовка, лишає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує [вівці];13 [а наймит утікає], бо він таки наймит і не дбає про овець.14 Я добрий пастир і знаю своїх і знають мої мене,15 як знає мене Батько, а я знаю Батька, і кладу мою душу за овець.16 Маю й інших овець, які не з цієї кошари, але мені треба і їх привести: вони почують мій голос, і буде одна отара й один пастир.17 Саме тому любить мене Батько, що я кладу мою душу, щоб знову її взяти.18 Ніхто не бере її від мене, але я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її взяти; цю заповідь я дістав від мого Батька.
  19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.20 Багато з них казали: Він має біса; це навіжений; нащо слухаєте його?21 Інші казали: Ні, це не слова навіженого; чи ж може біс відкрити очі сліпому?
  22 Було саме свято Відновлення в Єрусалимі; стояла зима.23 І ходив Ісус у храмі - в притворі Соломоновім.24 Обступили його юдеї і казали до нього: Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, скажи нам відкрито!25 Відповів їм Ісус: Я вам сказав - а ви не вірите. Справи, які я чиню в ім'я мого Батька, - вони свідчать про мене.
  26 Але ви не вірите, бо ви не з моїх овець,27 [як я вам сказав]. Мої вівці слухаються мого голосу, і я їх знаю, і йдуть за мною,28 і я даю їм вічне життя, і не загинуть повік, і ніхто не забере їх з моїх рук.29 Мій Батько, який дав їх мені, є більшим від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [мого] Батька.
  30 Я та Батько - ми одне.
  31 Знову юдеї взялися за каміння, щоб його побити.32 Відповів їм Ісус: Багато добрих діл показав я вам від [мого] Батька. За які з цих діл хочете мене каменувати?33 Відповіли йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо тебе, але за богозневагу; і що ти, бувши людиною, робиш себе Богом.34 Відповів їм Ісус: Чи не написано в вашім законі: Я сказав: ви боги?35 Якщо богами назвав тих, до яких було слово Боже, - а Писання порушувати не можна,36 то до того, кого Батько освятив, послав у світ, ви кажете, що він зневажає Бога, бо сказав: Я Божий Син?37 Якщо не роблю діл мого Батька, не вірте мені;38 якщо ж роблю, то хоч не вірите мені, - вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Батько в мені, а я - в Батькові.39 І ще раз намагалися схопити його, але він оминув їхні руки.
  40 І пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і там зостався.41 І численні люди прийшли до нього, і казали, що Іван не зробив ні одного чуда, проте все, що говорив Іван про нього, було правдою.42 І багато хто там повірив у нього.