Чи ти його не побачив, ані не здивувався ти над сказаним (про нього)?
Чи ти не побоявся, томущо воно приготовлене Мені? Бо хто є той, що Мені протиставиться?
Чи хтось стане проти Мене і встоїться, чи не вся піднебесна моя?
Не замовчу задля нього, і слово сили помулує рівного собі.
Хто відкриє лице його одіння? А до складки його броні хто ввійде?
Хто відкриє двері його лиця? Довкруги його зубів - страх.
Його внутреності - мідяні щити, а його звязь наче камінь сміріт.
Один до одного пристають, а дух не пройде крізь нього.
Чоловік пристане до свого брата, вони держаться разом і не відділяться.
Як пчихає він світиться світло, а його очі вигляд ранньої зорі.
З його уст виходять горіючі світила і викидаються решітки огня.
З його ніздрів виходить дим печі, що горить огнем угля.
Його душа вугілля, а з його уст виходить полумінь.
В його шиї замешкує сила, знищення перед ним біжить.
Мязи його тіла зліпилися. Як зливає (хтось) на нього, він не порушиться.
Серце його закріплене наче камінь, а стало наче непорушне ковадло.
Як він повертається (це) страх чотироногим звірам, що скачуть на землі.
Якщо його зустрінуть списи, нічого не зроблять вкинений спис і броня.
Бо ж він вважає залізо за полову, а мідь за гниле дерево.
Його не рушить мідяний лук, а він вважає того, що кидає каміння, за траву.
Тростиною вважаються молоти, а він висміює махання огнем.
Його лежанка - острі цвяхи, а все золото моря під ним наче глина без міри.
Приводить до кипіння безодню наче мідь, він море вважає за посудину з мастю,
а тартар безодні за полоненого. Він вважає безодню за прохід.
На землі немає нікого подібного до нього, зробленого, щоб ним гралися мої ангели.
Він бачить все високе, а сам є царем всого, що у водах.