А ще додавши, Йов, сказав вступом:
Хто мене поставить за місяцями попередних днів, в яких мене стеріг Бог?
Так як тоді, коли його світильник світив над моєю головою, коли я ходив за його світлом в темряві.
Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.
Коли я був дуже плідним, а довкруги мене (були) діти.
Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.
Коли я виходив вранці в місті, а на площах клали мій престіл.
Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.
Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.
Ті ж, що слухали, мене блаженним називали, і їхній язик прилип до їхнього горла,
бо ухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, звернуло.
Бо я спас бідного з руки сильного і я поміг сироті, в якого не було помічника.
Хай на мене прийде благословення погибаючого, а уста вдови мене поблагословили.
Я ж вдягнувся в праведність, а вбрався в суд наче в подвійну одіж.
Оком був я сліпий, ногою ж кульгавий.
Я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не побачив.
Я знищив челюсті безбожних, я вирвав грабунок з посеред їхніх зубів.
Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стебло фінікового дерева, я поживу довгий час.
Мій корінь відкрився при воді, і роса поселиться в моїх жнивах.
Слава моя марна зі мною, і мій лук в його руці іде.
Мене слухали ті, що чули, замовкли ж на мою раду.
А на моє слово не додали, раді ж були, коли я до них говорив.
Наче спрагла земля, що очікувала дощ, так ці (чекали на) мої слова.
Якщо посміюся до них, не повірять, і світло мого лиця не занепадало.
Я вибрав їхню дорогу і я сидів як володар і я жив, наче цар між лицарями, наче той, що потішає терплячих.