Перший же мав постанови, служби та земну святиню. Бо спочатку було збудоване шатро, в якому були і свічник, і стіл, і хліби принесення, що називається святим. За другою ж заслоною - шатро, що зветься святе святих, що має і золоту кадильницю, і ковчег заповіту, кутий всюди золотом, у якому була золота посудина, що має манну, і палиця Аарона, що розцвіла, і таблиці заповіту. Над ним же - херувими слави, що затінюють вівтар, про які нині не час говорити докладно. Згідно з установленням, до першого шатра постійно входили священики, щоб виконувати служби; до другого - один раз на рік заходив лише архиєрей, - не без крови, яку приносив за себе і за гріхи народу. Святий Дух засвідчує це, що шлях до святині ще не відкритий, коли ще стоїть перше шатро. Воно - образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, що не можуть удосконалити сумління того, хто служить, що тільки в їжі, напоях, різних обмиваннях, оправдання для тіла, - і залишаються аж до часу виправлення. Христос же прийшов як архиєрей майбутніх благ - з більшим, досконалішим, нерукотворним шатром, тобто нетутешнього творення, і не з кров'ю цапів і телят, але з власною кров'ю увійшов він один раз до святині та й набув вічного відкуплення. Бо якщо кров козлів і телят та попіл телиць, коли покроплять, освячує нечистих на очищення тіла, - то наскільки більше кров Христа, який Святим Духом приніс себе незаплямованим Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили живому Богові. І тому він є посередником Нового Завіту, щоб через смерть для відкуплення від прогріхів, у першому Завіті, покликані одержали обітницю вічної спадщини. Бо де заповіт, там має бути смерть заповітника; адже ж заповіт має силу після мертвих, і не має жодної вартости, коли живе заповітник. Отож і перший не був освячений без крови. Адже Мойсей, проголосивши усі заповіді за законом, усім людям узявши кров цапів і телят разом з водою та червоною вовною, з ісопом та й покропив самі ж оті книги, і весь народ, промовляючи: Це кров заповіту, який заповів вам Бог. І шатро, і весь посуд для служіння також окропив кров'ю. І відтоді все за законом очищується кров'ю, і без кровопролиття не буває відпущення. Отож, треба було, щоб образи небесних отак очищалися, а саме небесне - кращими від цих жертвами. Бо Христос не ввійшов до рукотворної святині, яка мала вигляд правдивої, але до самого неба, щоб тепер з'явитися перед Божим обличчям за нас. І не для того, щоб багато разів приносити себе, як ото архиєрей входить до святого щороку з чужою кров'ю, - інакше треба було б йому багато разів терпіти від створення всесвіту. Тепер же з'явився він один раз наприкінці віків, щоб своєю жертвою знищити гріх. І так, як установлено людям один раз умерти, а потім суд, - так і Христос раз приніс себе, щоб узяти гріхи багатьох; вдруге ж з'явиться не задля гріха, тим, що очікують його [з вірою] на спасіння.