1 Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога -2 навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.3 І це зробимо, якщо Бог дозволить.4 Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа,5 і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, -6 відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина!7 Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога.8 А та, що зростила терня і бур'ян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення.
  9 Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо.10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим.11 Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця,12 щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням.
  13 Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою,14 кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе.15 Тож бувши терплячим, одержав обітницю.16 Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди.17 Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву,18 щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію.19 Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону,
  20 куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека.