Тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на посланця і архиєрея нашого віровизнання - Ісуса, який вірний тому, хто поставив його, як ото і Мойсей у всьому його домі. Бо він гідний настільки більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім. Адже кожний будинок хтось будує, а той, хто збудував усе, - Бог. Мойсей же був вірний у всьому його домі, як слуга -для свідчення сказаного. Христос же - як Син у своєму домі, - а цим домом є ми, якщо [аж до кінця впевнено] збережемо відвагу та похвалу надії.
   Тому так промовляє Святий Дух:
Сьогодні, як почуєте його голос,
 не робіть закам'янілими ваші серця, як ото було під час випробування у день спокуси в пустині, -
 де [мене] спокушували ваші батьки, - випробовували [мене] й побачили мої вчинки
 упродовж сорока років. І тому я обурився цим родом і сказав: Постійно вони баламутяться серцем, не пізнали вони моїх шляхів,
 тому я присягнув у своїм гніві, що вони не ввійдуть до мого спочинку.
 Остерігайтеся, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невіри, щоб відступити від живого Бога; але потішайте себе щодня, доки це нині триває, щоб не закам'янів дехто з вас оманою гріха. Бо ми стали співучасниками Христа, якщо початок життя твердо збережемо аж до кінця, - як ото мовиться:
Сьогодні, коли почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваші серця, як було під час нарікань.
 Бо хто ті, що почули, але прогнівили? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм? Ким же він обурювався сорок років? Чи не тими, що згрішили і чиї кості полягли в пустині? Кому присягав, що не ввійдуть до його спочинку, як не тим, що противилися? І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!