Було ж життя Сарри сто двадцять сім літ. І померла Сарра в місті Арвок, [це є Хеврон], яке є в долині в Ханаанській землі. Прийшов же Авраам голосити по Саррі і ридати. І встав Авраам від свого мерця і сказав синам хетовим, кажучи: Мешканцем і приходьком я є у вас, дайте мені, отже, посілість гробу у вас, і поховаю мого мертвеця від мене. Відповіли ж сини хетові Авраамові, кажучи: Ні, пане; послухай же нас. Ти є в нас царем від Бога, в знатних наших гробівницях поховай твого мерця. Бо ніхто з нас не заборонить тобі свого гроба, щоб поховати твого мерця там. Вставши ж, Авраам поклонився народові землі, синам хетовим, і заговорив до них Авраам, кажучи: Якщо маєте в душі вашій, щоб поховати мого мерця від мого лиця, послухайте мене і поговоріть про мене до Ефрона Саарського, і хай дасть мені подвійну печеру, що є його, що є в часті його поля. Сріблом гідним хай дасть мені її перед вами в посілість гроба. Ефрон же сидів серед синів хетових. А відповівши, Ефрон хеттеєць сказав до Авраама, як слухали сини хетові, і всі що входили до міста, кажучи: Будь зі мною, пане, і послухай мене. Поле і печеру, що в ньому, тобі я даю. Перед всіма моїми громадянами дав я тобі. Поховай твого мерця. І поклонився Авраам перед народом землі, і сказав Ефронові в слух народу землі: Оскільки ти є за мною, послухай мене. Ціну за поле візьми у мене, і поховаю там мого мерця. Відповів же Ефрон Авраамові, кажучи: Ні, пане: Бо я чув, що земля чотириста дидрахм срібла, що ж було б це між мною і тобою? Ти ж поховай твого мерця. І послухав Авраам Ефрона, і дав Авраам Ефронові срібло, яке сказав у слух синів хетових, чотириста дідрахмів чистого купецького срібла. І стало поле Ефрона, яке було в подвійній печері, яке є напроти лиця Мамврії, поле і печера, що була в ньому, і всяке дерево, що було на полі, що є довкруги в його границях, Авраамові в посілість перед синами хетовими і всіма, що входили в місто. Після цього поховав Авраам Сарру свою жінку в подвійній печері поля, що є напроти Мамврії [це є Хеврон] в землі Ханаанській. І хетовими синами затверджено Авраамові поле і печеру, що була в ньому, в посілість гробу.