Потім, по чотирнадцятьох роках, я знову прибув до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита. Ходив, як мені було об'явлено, - і там виклав їм благу звістку, яку проповідую поганам, особливо видатним, аби часом не трудитися марно тепер, чи трудився раніше. Але й Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися. А щодо фальшивих братів, які прийшли підглядати за нашою свободою, що маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, - то ми їм ні на мить не піддалися, щоб правда благої вістки збереглася у вас. Стосовно ж тих, які вважають себе великими, якими вони колись були, мені на тому зовсім не залежить: Бог не дивиться на обличчя людини! Ті, що вважають себе чимось, мені нічого не додали. Навпаки, дізнавшись, що мені довірена була блага вістка між поганами, як і Петрові - між обрізаними, бо той, хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені - між поганами, та пізнавши дану мені ласку, Яків, Кифа й Іван, що вважаються стовпами, подали мені й Варнаві правиці спільноти, щоб ми ішли до поган, а вони - до обрізаних; аби лиш ми пам'ятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити.
   Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто протиставився йому, бо заслужив на докір. Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він трапезував разом з поганами. Коли ж ті надійшли, став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних. Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава пристав був до їхнього лицемірства. Але коли я побачив, що вони не вірно ходять у правді благовістя, то прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо змушуєш поган жити по-юдейському?
   Ми з природи юдеї, а не грішники з поган. Пізнавши, що людина не може бути виправдана ділами закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб виправдатися вірою Христовою, а не ділами закону. Бо жодна людина не виправдається ділами закону. Якщо, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є слугою гріха? Цілковито ні! Бо коли я знову будую те, що знищив, то роблю себе злочинцем. Через закон я помер для закону, щоб жити для Бога. Я розіп'явся з Христом. Живу вже не я, а живе в мені Христос. А коли тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що полюбив мене і віддав себе за мене. Не відрікаюся від Божої ласки. Бо якщо справедливість - через закон, то Христос помер даремно.