1 Послухай небо, і скажу і хай земля почує слова з моїх уст.

2 Хай мої слова вважаються як дощ, і хай мої слова зійдуть як роса, наче зливний дощ на зелень і наче сніг на траву.

3 Бо я закликав імя Господа. Дайте прославу Богові вашому.

4 Бог, правдиві його діла, і всі його дороги суди. Бог вірний, і немає несправедливости. Справедливий і праведний Господь.

5 Згрішили не йому, сплямлені діти, звихнений і розбещений рід.

6 Це так віддаєте ви Господеві, дурний і не мудрий нарід? Чи не сам Він - твій Батько придбав тебе і зробив тебе і створив тебе?

7 Згадайте стародавні дні, пізнайте літа роду родів. Запитай твого батька, і сповістить тобі, твоїх старшин, і скажуть тобі.

8 Коли Найвищий поділив народи, як розсипав синів Адама, поклав границі народам за числом божих синів,

9 і Яків став господньою частю, його народом, Ізраїль - частю його насліддя.

10 Він піддержав його в пустинній землі, в спразі спеки, в безводних місцях. Окружив його і повчив його і оберіг його наче зіницю ока,

11 наче орел, щоб пильнувати своє гніздо і вболівав своїми пташенятами, розпустив свої крила, прийняв їх і підняв їх на свої рамена.

12 Господь єдиний провадив їх, і не було з ними чужого бога.

13 Навів їх на силу землі, наситив їх плодами поля. Ссали мед з каменя і олію з твердого каменя,

14 масло корів і молоко овець з жиром ягнят і баранів, бичачих і козлячих синів з жиром нирок пшениці, і пили кров винограду - вино.

15 І попоїв Яків і наситився, і відштовхнувся улюблений, згрубів, потовстів, розширився. І покинув Бога, що його створив, і відступив від Бога свого спасителя.

16 Розгнівали Мене чужими, їхніми гидотами огірчили Мене.

17 Жертвували демонам і не Богові, богам, яких не знали. Нові, свіжі прийшли, яких не знали їхні батьки.

18 Ти оставив Бога, що породив тебе, і забув Бога, що тебе кормив.

19 І побачив Господь і заревнував і розгнівався через гнів його синів і дочок.

20 І сказав: Відверну від них моє лице, і покажу, що буде з ними в кінці. Бо це розгнузданий рід, сини, яким немає віри в них.

21 Вони роздражнили Мене не богом, розлютили Мене їхніми ідолами. І Я роздражню їх не народом, нерозумним народом розлючу їх.

22 Бо запалав огонь мого гніву, горітиме до аду вдолі, пожере землю і її плоди, запалить основи гір.

23 Зберу на них зло, і мої стріли закінчу в них.

24 Танути будуть від голоду і (будуть) їжею птахів, і упадок неминучий. Пішлю на них зуби звірів, зі злістю тих, що плазують по землі.

25 Зізовні меч позбавить їх дітей, і з кімнати страх. Молодий з дівчиною, той, що ссе з старцем.

26 Я сказав: Розкину їх, заберу в людей їхню память.

27 Тільки через гнів ворогів, щоб не жили довго, і щоб противники спільно не напали, щоб не сказали: Наша рука висока, і не Господь вчинив це все.

28 Бо він нарід що згубив пораду, і немає в них зрозуміння.

29 Не мали розуму це пізнати. Хай збережуть на будучий час.

30 Як один прожене тисячу, і два повернуть до втечі десятки тисяч, якщо Бог не видав їх, і Господь не передав їх?

31 Бо їхні боги не є як Бог наш, а наші вороги нерозумні.

32 Бо їхній виноградник з виноградника Содомів, і їхня лоза з Ґоморри. Їхня китиця - китиця жовчі, гроно їхньої гіркоти.

33 Їхнє вино зміїний гнів, і невилічимий гадючий гнів.

34 Чи ось це не зібралося у Мене і не запечатане в моїх скарбах?

35 Віддам в день пімсти, в часі, коли спотикнеться їхня нога. Бо день їхньої погибелі близький, і є готовий вам.

36 Бо Господь судитиме свій нарід, і утішиться своїми рабами. Бо побачив їх спараліжованими і послаблими в нападі і обезсиленими.

37 І сказав Господь: Де їхні боги, на яких ви надіялися на них,

38 яких жир жертов їхніх ви їли, і пили вино їхніх жертов? Хай встануть і поможуть вам, і хай будуть вам оборонцями.

39 Гляньте, гляньте, що Я є, і немає Бога за вийнятком Мене. Я забю і вчиню живим, побю і Я вилікую, і немає нікого хто вирве з моїх рук.

40 Бо піднесу до неба мою руку і покленуся моєю правицею і скажу: Я живу на віки,

41 бо вигострю наче блискавку мій меч, і моя рука наповниться суду, і віддам пімсту ворогам, і віддам тим, хто Мене ненавидять.

42 Запаморочу стріли мої в крові, і мій меч зїсть мясо, від крови ранених і полону, від голови володарів ворогів.

43 Розвеселися небо, разом з ним, і хай поклоняться йому всі божі сини. Зрадійте народи, з його народом, і скріпляться в ньому всі божі ангели. Бо мстить кров своїх синів і відомстить і віддасть пімсту ворогам, і віддасть тим, що ненавидять, і Господь очистить землю свого народу.