1 Один же чоловік, на ім'я Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав маєток2 і приховав частину грошей, - про це знала дружина, - і, принісши іншу частину, поклав біля ніг апостолів.3 Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обдурити Святого Духа і приховати частину вартости поля?4 Хіба воно не твоє, а чи продане не було в твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж збрехав не людям, а Богові.5 Почувши це, Ананій упав і віддав духа. Напав великий страх на всіх, що чули це.6 Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
  7 Щойно минуло зо три години, як надійшла його дружина, ще не знаючи того, що скоїлося.8 Промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.9 Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, що поховали твого чоловіка, - і тебе винесуть.10 Упала вона тут же біля його ніг - віддала духа. Зайшовши, юнаки виявили її мертвою, винесли й поховали біля її чоловіка.11 Великий страх напав на всю церкву, на всіх, хто це чув.
  12 Через руки апостолів здійснювалися численні знамення й чуда в народі. Всі однодушно перебували в Соломоновім притворі.13 Ніхто з інших не наважувався приєднатися до них, але народ величав їх.14 Вірних у Господа множилося - багато чоловіків та жінок.15 Недужих виносили на роздоріжжя і клали на постелях і лежанках, щоб, як ішов Петро, то бодай тінь його впала на декого з них.16 Сходилося люду багато з довколишніх міст до Єрусалима; приносили недужих, тих, що потерпали від злих духів. Усі вони видужували.
  17 Архиєрей і його прибічники з єресі садукейської встали і наповнилися заздрощами,18 і наклали [свої] руки на апостолів, кинули їх до громадської в'язниці.19 Ангел Господній уночі відчинив двері в'язниці, вивів їх і сказав: 20 Ідіть, ставайте в храмі і кажіть народові всі слова оцього життя.21 Почувши це, пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом архиєрей і ті, що з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старшин з-поміж синів Ізраїля і послали до в'язниці, щоб їх привести.22 Слуги пішли та не знайшли їх у в'язниці. Повернувшись, сповістили,23 кажучи, що в'язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, що стояла перед дверима. Відчинивши ж, усередині нікого не знайшли.24 Як почули ці слова [священик], начальник охорони храму і архиєреї, збентежилися, - що б то все означало?25 Тут прийшов хтось і сповістив їм, що чоловіки, яких вони посадили до в'язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.26 Тоді начальник охорони пішов із слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив камінням.
  27 Привели їх, поставили в синедріоні. Запитав їх архиєрей,28 кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це ім'я? Ви наповнили Єрусалим вашим навчанням і хочете навести на нас кров цього чоловіка.29 Відповіли Петро й апостоли та сказали: Радше треба слухати Бога, ніж людей.30 Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.31 Бог підніс його своєю правицею на князя і рятівника, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.32 І ми, і Дух Святий, якого дав Бог тим, що вірять у нього, є [його] свідками цих слів.
  33 Почувши це, вони всі розлютилися і змовлялися, щоб їх убити.34 Вставши, один фарисей у синедріоні, на ім'я Гамалиїл, - законовчитель, шанований усім народом, - наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,35 а до них сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте поміж собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.
  36 Недавно об'явився був Тевда, кажучи, що він є кимось великим, - до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, що вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.
  37 Після нього під час перепису об'явився Юда галилеєць, потягши за собою [досить] народу. І він теж згинув, а всі, що слухали його, - розпорошилися.38 І нині кажу вам: відступіться від цих людей, лишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, - вона розлетиться;39 якщо ж від Бога, то ви не можете зруйнувати її, - щоб часом не стати вам богоборцями. Послухали його40 і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в ім'я Ісуса, відпустили.41 Вони ж ішли від синедріону, радіючи, що за ймення Ісусове удостоїлися дістати зневагу.42 Щодня в храмі і по домівках не припиняли навчати - благовістити Ісуса Христа.