А через п'ять днів прибув архиєрей Ананій зі старшими та якимсь промовцем Тертилом, що намісникові скаржилися на Павла. Коли його покликали, почав Тертил звинувачувати, кажучи: Маємо великий мир завдяки тобі і завдяки твоїй дбайливості цей народ блага має; це ми завжди і всюди визнаємо, преславний Феліксе, зі щирою подякою. Але щоб довго тебе не турбувати, прошу тебе у твоїй ласкавості коротко вислухати нас. Бо знайшовши цього згубного чоловіка, який сіє колотнечі між усіма юдеями в цілому світі і який є провідником назорейської єресі та намагався збезчестити храм, ми схопили його [і хотіли судити за нашим законом. А тисяцький Лисій, надійшовши з великою силою, вирвав його з наших рук, наказавши його обвинувачам з'явитися в тебе]. Від нього зможеш сам, розпитавши, про все це дізнатися, в чому ми його звинувачуємо. Долучилися ж і юдеї, кажучи, що так воно є. Відповів же Павло, коли намісник дав йому знак говорити: Знаючи, що ти багато років є суддею цього народу, сміливіше себе боронитиму, бо ти можеш довідатися, що немає більше ніж дванадцять днів, відколи прийшов я вклонитися до Єрусалима. І не знайшли мене ані в храмі, ані в синагогах, ані в місті, щоб з кимось сперечався я або зчиняв колотнечу між людей; не можуть довести тобі й того, в чому тепер мене звинувачують. Визнаю ж перед тобою, що в дорозі, яку вони звуть єрессю, служу батьківському Богові, вірячи в усе, що написане в законі і пророків. І маючи надію на Бога, чого й ці самі очікують, що має бути воскресіння [мертвих] праведних же і грішників. І я пильно дбаю про те, щоб завжди мати невинне сумління перед Богом і людьми. А по багатьох роках прийшов я, щоб принести моєму народові милостиню та офіри. При цьому знайшли мене очищеним у храмі, а не з юрбою чи з заколотом. Деяким же юдеям з Азії належало б перед тобою стати і говорити, коли мають щось проти мене. Або самі вони хай говорять, яку неправду знайшли [в мене], як я стояв у синедріоні, хіба цей одинокий вислів, що його я вигукнув, стоячи між ними: Сьогодні я суджений вами за воскресіння мертвих. [Почувши] ж [це], Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відклав їм справу, кажучи: Коли тисяцький Лисій прийде, розсуджу вас. І наказав сотникові стерегти його, але дати полегшу і нікому з близьких не забороняти йому служити [чи приходити] до нього. А через кілька днів прийшов Фелікс із своєю дружиною Друсилою, що була юдейкою, покликав Павла, щоб почути від нього про віру в Ісуса Христа. Як же він говорив про справедливість і здержливість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу покличу тебе. Водночас і сподівався він, що Павло дасть йому грошей, [щоб він його відпустив]. Тому і часто його кликав та розмовляв із ним. Як минуло два роки, Фелікс одержав наступника Поркія Феста. Бажаючи ж догодити юдеям, Фелікс лишив Павла зв'язаним.