1 Поглянувши ж на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я аж до цього дня служив Богу всім добрим сумлінням.2 Та архиєрей Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста.3 Тоді Павло сказав до нього: Бог тебе битиме, стіно побілена. Ти ж сидиш, щоб судити мене за законом, а наказуєш бити мене, переступаючи закон.4 Прислужники ж сказали: Ти докоряєш Божому архиєреєві?5 І мовив Павло: Не знав я, брати, що це архиєрей, бо написано, що князеві твого народу не скажеш злого.6 Зрозумівши ж, що одна частина - садукеї, а друга - фарисеї, Павло закликав у синедріоні: Мужі-брати, я фарисей, син фарисеїв. За надію на воскресіння мертвих я приймаю суд.
  7 Як же він це промовив, стався розкол між фарисеями та садукеями, і збори поділилися.8 Садукеї бо кажуть, що немає воскресіння, ані ангела, ані духа; фарисеї ж це визнають.9 І зчинився великий галас, і деякі книжники, що були з частини фарисеїв, уставши, сперечалися, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не супротивляймося Богові].10 А як колотнеча знялася велика, тисяцький, боячися, щоб вони Павла не роздерли, наказав воякам увійти та забрати його з-посеред них і відвести в табір.
  11 А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Сміливіше, [Павле]. Бо як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити і в Римі.
  12 А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, склали клятву, кажучи, що не їстимуть і не питимуть, доки не заб'ють Павла.13 Було понад сорок тих, що склали цю клятву.14 Вони, наблизившись до архиєреїв і старших, сказали: Ми склали клятву нічого не їсти, доки не вб'ємо Павла.15 Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоб [завтра] привів його до вас, наче бажаючи докладніше довідатися про нього. Ми ж перш ніж він наблизиться, готові його вбити.16 А син Павлової сестри, почувши про змову, прибув і, ввійшовши до табору, сповістив Павлові.17 Павло ж, покликавши одного з сотників, сказав: Поведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.18 Отже ж, він, узявши його, привів до тисяцького і сказав: В'язень Павло, покликавши мене, попросив повести до тебе цього юнака, що має щось тобі сказати.19 Узявши його за руку й відвівши набік, тисяцький спитав: Що ти маєш мені сповістити?20 Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоб завтра привів ти Павла на синедріон, наче бажають вони докладніше випитати його.21 Ти ж не вір їм, бо чигають на нього понад сорок чоловік із них, що клятву склали ні їсти ні пити, доки не вб'ють його. І тепер вони готові й очікують від тебе повеління.22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши нікому не розповідати, що це ти мені об'явив.
  23 І покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті вояків, щоб пішли до Кесарії, і сімдесят кіннотників, і двісті стрільців від третьої години ночі;24 в'ючаків же приведіть, щоб посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса.
  25 І написав листа такого змісту: 26 Клавдій Лисій шановному намісникові Феліксові - вітання.27 Цього мужа, що його схопили юдеї та хотіли вбити, врятував я, приступивши з вояками та довідавшись, що він римлянин.28 Бажаючи ж пізнати причину, за яку його оскаржували, я повів [його] в їхній синедріон.29 Я знайшов, що його оскаржували в питаннях їхнього закону і що не було жодної провини, вартої смерти або кайданів.30 Як же мені було сказано про засідку, яку [юдеї] готували проти чоловіка, зараз послав я його до тебе, заповівши і оскаржувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий.]
  31 Тож вояки згідно з наказом узяли Павла, повели вночі до Антипатриди,
  32 а на другий день, полишивши кіннотників йти з ним, повернулися в табір.33 А ті прибули до Кесарії і, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла.34 Прочитавши ж і запитавши, з якого він краю, і довідавшися, що з Килікії,35 сказав: Вислухаю тебе, коли й твої оскаржувачі прийдуть. І наказав його стерегти в Іродовому преторі.