І дехто, прийшовши з Юдеї, навчав братів: Коли не обріжетеся, за звичаєм Мойсея, не можете спастися. Коли ж виникла суперечка й чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старшин у Єрусалим із цим питанням. Послані, отже, церквою, переходили Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили велику радість усім братам. Прийшовши ж до Єрусалима, були прийняті церквою, апостолами і старшинами. Розповіли, скільки Бог зробив з ними. Піднялися ж деякі, що з єресі фарисейської, які повірили, кажучи, що треба обрізати їх і заповісти зберігати закон Мойсея.
Зібралися апостоли і старці, щоб розглянути цю справу. Після довгої суперечки, вставши, Петро сказав до них: Мужі-брати, ви знаєте, що від перших днів Бог поміж нас вибрав мене, щоб моїми устами погани почули слово благовістя і повірили. І серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм] Святого Духа, як і нам, і ніякої різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. То чому ж тепер випробовуєте Бога, щоб накласти учням на шиї ярмо, якого не змогли понести ані наші батьки, ані ми? Але віримо, що спасемося ласкою Господа Ісуса так, як і вони.
Замовкли всі люди і слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки зробив Бог знамень і чудес між поганами через них. Як замовкли ж вони, відповів Яків, кажучи: Мужі-брати, послухайте мене. Симон розповів, що раніше Бог відвідав, щоб вибрати з поган народ для свого ймення. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
Після цього повернуся і відбудую занепалий намет Давидів, і руїну його відбудую, і поставлю його,
щоб решта людей шукала Господа, і всі погани, над якими кликано моє ім'я, говорить Господь, що робить це [все];
відомі од віку [Богові всі його діла]. Тому я вважаю, аби не докучати тим, що з поган навертаються до Бога, але заповісти їм стерегтися від ідольських жертв, і розпусти, і задушення, і крови. Бо Мойсей з давніх родів має своїх проповідників у містах, що читають його в синагогах щосуботи.Тоді сподобалось апостолам і старшинам з усією церквою послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, що зветься Варсавою, і Силу, мужів славних між братами. І написали [це] своєю рукою: Апостоли, і старці, [і] брати тим, що є в Антіохії, і Сирії, і Килікії, братам, що з поган, вітання. Бо ж ми почули, що деякі, кого ми не посилали, вийшовши від нас, збентежили вас словами, хвилюючи ваші душі, [кажучи обрізатися і зберігати закон]; сподобалось нам, зібраним одностайно, вибраних мужів послати до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом, людьми, які віддали свої душі за ім'я нашого Господа Ісуса Христа. Послали ми Юду й Силу, і вони словом розповідатимуть те саме.
Подобалося бо Святому Духові і нам не накласти на вас ніякого більшого тягаря, за винятком цього необхідного, стримуватися від жертв ідолам, і крови, і задушення, і розпусти. Добре зробите, як цього будете стерегтися. Бувайте здорові!
Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання. Прочитавши ж, зраділи і втішились. Юда ж і Сила, і самі бувши пророками, рясними словами втішали і зміцнювали братів. Перебувши якийсь час, відпущені були з миром братами до тих, що їх послали. Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістуючи з багатьма іншими Господнє слово.
А по кількох днях сказав Павло до Варнави: Ходімо знов, відвідаймо братів у всіх містах, де проповідували ми Господнє слово, щоб побачити, як маються. Варнава забажав узяти з собою й Івана, прозваного Марком, а Павло вважав, що краще не брати того, що відлучився від них з Памфилії і не пішов з ними на працю. І постала незгода так, що розлучилися вони між собою. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру, а Павло, вибравши Силу, пішов, переданий братами ласці Божій.
Проходив він Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.