1 У той час цар Ірод підніс руки, щоб декому з церкви заподіяти зло.2 Убив мечем Іванового брата Якова.3 Коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків.4 Схопив Його й посадив до в'язниці, передав чотирьом четвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи.5 Отже, Петра стерегли у в'язниці. Ревна молитва піднімалася від церкви до Бога за нього!
  6 Коли Ірод мав його вивести, тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли в'язницю.7 І ось Господній ангел став перед ним, - і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук.8 Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною.9 Вийшовши, попрямував за ним, не знаючи, чи це дійсність, - те, що відбувається через ангела, - бо думав, що бачить видіння.10 Минувши першу й другу сторожі, прийшли до залізної брами, що вела до міста, - вона сама собою їм відкрилася. Вийшовши, поминули одну вулицю - і тут же відступив ангел від нього.11 Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з Іродових рук та від усіх сподівань юдейського народу.
  12 Подумавши, прийшов до Маріїної хати, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралися численні люди і молилися.13 Як постукав він у двері двору, вийшла рабиня на ім'я Рода, щоб довідатися.14 Пізнавши голос Петра, з радости не відчинила дверей, а прибігла і сказала, що Петро стоїть під дверима.
  15 Вони їй сказали: Ти навіжена! Вона ж настоювала, що так воно є. Вони ж говорили: Це його ангел.16 Петро стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися.17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь його вивів із в'язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам. Вийшов, пішов до іншого місця.
  18 Коли настав день, поміж вояками зчинилася велика тривога: що сталося з Петром?19 Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитавши сторожів, наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там].
  20 Ірод гнівався на тирян і сидонян. Прийшли ті до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили миру, бо живилися їхні землі з царських.21 Одного призначеного дня Ірод, зодягнутий у царські шати і сівши на судищі, говорив до них з гордістю.22 Юрба ж кричала: Це голос Бога, а не людини.
  23 Зненацька вдарив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. З'їли [його] черви - він помер.
  24 Боже слово зростало і множилося.25 Варнава й Савло, скінчивши службу, повернулися до Єрусалима, взявши Івана, званого Марком.