Господи, Господи, Царю небес і Владико всього створіння, Святий в Святих, Володарю, Вседержителю, зглянься на нас, що в біді від неправедного і безбожного, що сміливістю і силою гнаний. Бо Ти той, що все створив і все держиш, сильний, праведний, і судиш тих, що діють в зарозумілості й гордості. Ти знищив тих, які раніше вчинили беззаконня, між якими були і ґіґанти, що діяли силою і мужністю, навівши на них безмірну воду. Ти попалив огнем і сіркою содомітів, тих, що діяли з гордістю, як зло стало явним, поставивши образ для тих, що будуть пізніше. Ти виказав твою силу, випробувавши жорстокого Фараона, що уярмив твій святий нарід Ізраїля різними і численними карами, показавши на них твою велику силу. І як він гнався з колісницями і множеством народів, Ти замкнув його в глибині моря, а тих, що повірили Тобі, всякого сотворіння сильному, Ти перевів непошкодженими, і вони побачивши діла твоєї руки оспівували Тебе Вседержителя. Ти, царю, створивши безмежну і незміриму землю, вибрав це місто і освятив це місце в твоє імя, Ти, що в усьому самовистачальний, і прославив великою появою, поставивши Собі на славу твого великого і шанигідного імени. І полюбивши дім Ізраїля, Ти обіцяв, що коли буде у нас відвернення, і огорне нас пригнічення, і прийшовши до цього місця помолимося, Ти вислухаєш нашу молитву. І Ти є вірним і правдивим. А оскільки, як багато разів гнітили наших батьків, Ти їм поміг в пригнобленні і спас їх від великого зла, ось же тепер, святий Царю, через наші численні і великі гріхи ми терпимо і ми підкорені нашим ворогам і ми в немочах. А в нашому упадку цей сміливий і поганий зачинає хулити те, що на землі вказане як святе місце імені твоєї слави. Бо твоє мешкання небо неба є неприступне для людей. Але оскільки Ти зволив (показати) твою славу в твому народі Ізраїлі, освятивши це місце, не осуди нас в цій нечистоті, ані не покарай нас в оскверненні, щоб беззаконні не похвалилися в їхньому гніві, ані не зраділи в гордості їхнього язика, кажучи: Ми потоптали дім святості, так як топчуться доми мерзот. Відпусти наші гріхи і знищ наші провини і вияви твоє милосердя в цій годині. Хай швидко випередять (нас) твої милосердя, і дай похвалу в уста тих, що впали і прибиті душами, зробивши нам мир. Тоді Всевидець Бог і Той, що понад всіма, Святий між Святими, вислухавши вірну молитву, побив того, що з зарозумілістю і сміливістю дуже піднісся, звідси і звідти скинувши його аж на долівку непорушним, наче вітром тростину, ще й членами спараліжованим, він ані не міг говорити, зранений справедливим судом. Тоді друзі і сторожі, бачачи ту швидку кару, що його схопила, боячись, щоб і без життя не остався, швидко його винесли зранені тим страхом, що надійшов. З часом, пізніше, прийшовши до себе, він зовсім від покарання не прийшов до покаяння, а висказавши гіркі погрози, відійшов. А прийшовши до Єгипту і через злобу ставши гіршим, через вищезгаданих товаришів в питті, і друзів відчужених від всякої справедливості, не тільки не задовільнилися безчисленними безбожними ділами, але й до цієї смілості прийшов, що погані чутки сказав в місцях, і як багато друзів дивилися на побажання царя, і вони долучилися до його бажання. Він задумав всенародно проти народу вчинити ненависть. На тій башті, що в дворі, поставивши стовп, він прибив письмо, щоб не входив ніхто з тих, що не приносять жертву до їхніх святощів, а всіх юдеїв внести до списка людей і до рабського стану, а тих, що відмовлялися, взявши силою, позбавити життя, а записаних, огнем затаврувати на тілі кісовим листком, знаком Діонізія, і їх відлучити з наперед рішеними обмеженнями. А щоб не всі відкинені явилися він написав: Якщо деякі з них забажають повернутися між тих, що є повними членами, ці будуть рівні в громадянстві до александрійців. Отже, деякі, поверхово ненавидячи ціну святості міста, радо себе дали, наче (надіючись) одержати якусь велику почесть від будучого спілкування з царем. А численні скріпилися рідною душею і не відлучилися від побожности, а даючи маєток в заміну за життя, ще старалися спастися від записів. Вони були в добрій надії, що одержать поміч, і гидилися тих, що відлучилися від них, і вважали за ворогів народу і відсунули від спільного співжиття і добродійства.