1 І він мені відповів і сказав: Міряючи міряй в тобі самому, і буде, як побачиш коли мине якась часть предсказаних знаків,2 тоді зрозумієш, що це час, в якому Всевишний почне відвідувати вік, який ним створений.3 І коли в віку побачиться зміна місць, замішання народів, задуми народів, непостійність володарів, замішання володарів,4 і тоді зрозумієш, що Всевишний говорив про це від днів, які раніше були від початку.5 Бо так як всього, що зроблене в віку, початок в знищенні і знищення явне,6 так і часи Всевишнього, початки явні в знаках і силах, і знищення в дії і в знаках.7 І буде кожний, що спасеться, і що зможе втечи через свої діла, чи через віру в яку повірив,8 цей омине передсказані небезпеки і побачить моє спасіння на моїй землі і в моїх границях, які Я освятив собі у віку.9 І тоді дивуватимуться ті, що тепер надужили моїми дорогами, і в муках житимуть ті, які їх вкинули з призирством.10 Бо ті, що не пізнали мене за життя одержавши добродійства,11 і які зневажили мій закон, коли ще мали свободу,12 і коли ще їм відкрите було місце покаяння не зрозуміли, але погордили, цим треба по смерті в муці пізнати.13 Ти, отже, не будь цікавим, як безбожні мучитимуться, але запитай як праведні спасуться, і яких вік і задля яких вік і коли.14 Відповів я і сказав: 15 Колись я сказав і тепер кажу і пізніше скажу, що є більше тих, що гинуть ніж тих, що спасуться,16 так як хвиля є більшою від краплі. І він мені відповів і сказав: 17 Яка нива, таке і насіння, і які квіти, такі і барви, і які діла таке і створіння, і який рільник такий і тік. Томущо був час віка18 і тоді коли Я приготовляв їм, тим що є тепер, раніше ніж їм був вік в якому житимуть, і ніхто мені не заперечив19 тоді, бо ані не було нікого, і тепер створені в цьому приготовленому світі і зі столом без браку і з недослідимим законом, є зіпсуті своїми звичаями.20 І Я подумав про вік мій, і ось він був пропащий, і мій світ, і ось був в небезпеці задля думок, які до нього прийшли.21 І Я побачив і їх, дуже пощадив, і Я собі спас гроно з китиці винограду і саджанці з великого племени.22 Отже, хай згине множество, що без причини народилося, і хай збережеться моє гроно і мої саджанці, томущо з великим трудом Я це доконав.23 Ти ж, якщо ще даси, щоб минули інші сім днів, але не поститимеш в них,24 бо підеш в поле квітів, де немає збудуваного дому, і їж тільки з квітів поля, і мяса не покуштуєш і вина не питимеш, але тільки квіти,25 і благатимеш Всевишнього безпереривно, і прийду і говоритиму з тобою.26 І я пішов, так як він мені сказав, до поля, що зветься Ардат, і я сів там між квітами і я їв трави поля і їхня їжа була мені в ситість.27 І сталося, після сімох днів, і я лежав на сіні і моє серце знову було стурбоване так як і раніше.28 І мої уста відкрилися і я почав говорити до Всевишнього і сказав: 29 О Господи, показуючись показався Ти в нас нашим батькам в пустині, коли виходили з Єгипту і коли приходили до непрохідної і безплідної пустині, і кажучи сказав Ти: 30 Ізраїле, слухай Ти мене, і насіння Якова, послухайте мої слова.31 Бо ось Я сію у вас мій закон, і він видасть у вас овоч, і Я прославлюся в ньому на віки.32 Але наші батьки, прийнявши закон, не зберегли, і не оберегли мої закони. І був овоч закона, що не гине, бо не може, томущо він був твоїм.33 Бо ті, що прийняли згинули, не зберігши те, що в них було посіяне.34 І ось звичайно буває, що коли земля прийме насілля, чи море корабель, чи якась посудина їжу чи напиток, і коли станеться, що вигубленим буде35 те, що посіяне, чи що поставлене, чи що прийняте, це нищиться, а посудини остаються. А у нас не так сталося.36 Бо ми, що одержали закон, згрішивши, згинули і наше серце, що його прийняло,37 бо закон не гине, але остається в своїй славі.38 І як я це говорю в моїм серці, і поглянув я моїми очима і я побачив жінку по правій стороні, і ось вона плакала і ридала великим голосом, і дуже боліла душею, і її одіж (була) роздерта, і попіл на її голові.39 І покинув я думки, над якими я роздумував і повернувся до неї і я їй сказав: 40 Чому плачеш і чому болієш душею? І вона сказала мені: Полиш мене, мій пане, щоб я плакала і додала болю, томущо я дуже гірка душею і дуже впокорена.41 42 І я їй сказав: Що ти потерпіла, скажи мені. І вона мені сказала: 43 Я, твоя раба, була неплідною і не породила, маючи мужа тридцять літ.44 Але я кожної години і кожного дня в цих тридцяти роках благала Всевишнього вночі і вдень.45 І сталося, що після тридцятьох років, мене вислухав Бог твоєї рабині і зглянувся на моє впокорення і прислухався до моєї скорботи і дав мені сина. І я ним дуже зраділа, я і мій чоловік і всі мої громадяни, і ми дуже почитали Сильного.46 І я його годувала з великим трудом.47 І сталося, коли він виріс і я прийшла, щоб взяти йому жінку, і зробила день бенкету.