Це вже, улюблені, пишу вам друге з послань, в яких нагадуванням розбуджую в вас чисту думку, щоб ви згадали слова, що їх раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами. Насамперед знайте те, що в останні дні прийдуть з насмішками кепкуни, що ходять за своїми пристрастями й кажуть: Де обітниця його приходу? Бо відколи заснули батьки, все лишається так, як від початку творення. Бо ховає від тих, хто цього хоче, що небо було від початку, а земля від води й водою створена Божим словом, через що тодішний світ, потоплений водою, згинув. А сьогоднішнє небо й земля збережені тим самим словом, тримаються для вогню на день суду й на погибель безбожних людей. Хай же одне це не буде приховане від вас, улюблені, що один день у Господа - мов тисяча років, а тисяча років - мов один день. Не бариться Господь з обітницею, як деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливим з нами, не бажаючи, щоб хтось загинув, щоб усі прийшли до каяття. А Господній день прийде, як злодій [у ночі], коли з гуркотом небо мине, а стихії розпечені розтопляться, і земля та ті діла, що на ній, погорять. Коли все це буде так знищене, то якими треба бути в святому житті й побожності вам, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палаючи, зникне, а палаючі стихії розтопляться? Ми за його обітницею чекаємо нового неба й нової землі, в яких живе праведність. Тому, улюблені, очікуючи цього, постарайтеся, щоб він знайшов вас чистими й неоскверненими в мирі. А довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як і улюблений наш брат Павло, за даною йому мудрістю, написав вам; як і в усіх посланнях, де він про це говорить. У них є дещо важко зрозуміле, що ненавчені та нестійкі перекручують, як і інші писання - собі на власну погибель. Тож ви, улюблені, насамперед знаючи, стережіться, щоб не були ви зведені оманою безбожних, і не відійшли від своєї непохитности, але зростайте у ласці й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, і в день вічний. Амінь.