1 І втік Давид з Навата в Рамі і приходить до Йонатана і сказав: Що я зробив, і яка моя неправда, і що я згрішив перед твоїм батьком, що шукає мою душу.
  2 І сказав йому Йонатан: Зовсім не так з тобою, не помреш. Ось мій батько не вчинить велике чи мале слово і не відкриє мого уха (мені). І чому має скрити мій батько це слово? Це не так.
  3 І відповів Давид Йонатанові і сказав: Знаючи, взнав твій батько, що я знайшов ласку в твоїх очах, і сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоб часом не відмовився. Але хай живе Господь і хай живе твоя душа, бо так як сказав я, наповнилась (відстань) між мною і смертю.4 І сказав Йонатан до Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню,
  5 і сказав Давид до Йонатана: Ось завтра новий місяць, і я сяду де маю сісти їсти з царем, і пішлеш мене, і сховаюся на рівнині аж до вечора.6 Якщо твій батько, завважуючи, завважить мене, і скажеш: Давид, просячи, попросив в мене побігти аж до його міста Вифлеєму, бо там жертва днів цілого племени.7 Якщо так скаже: Добре, мир твому рабові, і якщо тобі жорстко відповість, знай, що він сповнить зло.8 І зробиш мир з твоїм рабом, бо до господнього завіту привів ти твого раба з собою. І якщо є неправда в твому рабові, забий мене ти, і навіщо так мене вводиш до твого батька?
  9 І сказав Йонатан. Не буде тобі, бо якщо, пізнаючи, впізнаю, що у мого батька сповнилося зло, щоб іти проти тебе; і якщо ні, я тобі звіщу до твоїх міст.10 І сказав Давид до Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстко відповість?11 І сказав Йонатан до Давида: Іди і остань в полі. І виходять оба до поля.12 І сказав Йонатан до Давида: Господь Бог Ізраїля знає, що досліджу батька мого аж до часу, тричі, і чи ось добро буде для Давида, і не посилаю до тебе у поле.13 Це хай вчинить Бог Йонатанові і це додасть, бо доведу до тебе про зло і відкрию твоє ухо і тебе відішлю, і підеш в мирі. І Господь буде з тобою, так як був з моїм батьком.14 І ще як житиму я і вчиниш зі мною мир, і якщо смертю помру,15 не забереш твого милосердя від мого дому на віки. І якщо коли Господь забере всіх ворогів Давида з лиця землі16 хай вивищеним буде імя Йонатана в домі Давида, і хай Господь вишукає ворогів Давида.17 І додав ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.18 І сказав Йонатан: Завтра новий місяць і згадають тебе, бо завважуть твоє крісло.19 І будеш три дні і розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні діла, і сядеш при тому ерґаві.20 І я тричі вистрілю стріли посилаючи до аматтари (мети).21 І ось пішлю слугу, кажучи: Іди знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, мовлячи: Тут стріла від тебе і тут її візьми, ходи, бо мир тобі і не має справи, хай живе Господь.22 Якщо ще скажу слузі: Тут стріла від тебе і далі, іди, бо тебе відіслав Господь.23 І слово, яке я сказав і (яке сказав) ти, ось Господь свідок між мною і тобою на віки.
  24 І ховається Давид в полі, і настає (новий) місяць, і приходить цар до трапези їсти.25 І сів цар на своїм кріслі так як раз і раз, на престолі при стіні, і випередив Йонатана, і сів Авеннир з боку Саула, і місце Давида було порожним.26 І Саул не сказав нічого в тому дні, бо сказав: Притрапилось бути не чистим, бо не очистився.27 І сталося на другий день місяця, другого дня, і місце Давида було порожним, і сказав Саул до свого сина Йонатана: Що це, що не прийшов син Єссея і вчора і сьогодні до столу?
  28 І відповів Йонатан Саулові і сказав йому: Попросився у мене Давид піти до свого міста до Вифлеєму,29 і сказав: Відпусти ж мене, бо нам в місті жертва племени, і мої брати заповіли мені, і тепер коли я знайшов ласку в твоїх очах, відійду і побачу моїх братів. Задля цього він не прийшов до царського столу.
  30 І дуже розгнівався Саул люттю на Йонатана і сказав йому: Сине дочок втікачів, чи не знаю, що ти є спільником сина Єссея на твій сором і на сором наготи твоєї матері?31 Бо всі дні, які син Єссея живе на землі, незакріпленим буде твоє царство. Отже, тепер, піславши, схопи молодця бо він син смерти.
  32 І відповів Йонатан Саулові: Навіщо вмирає, що він вчинив?33 І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його убити. І Йонатан пізнав, що це зло дозріло у його батька, щоб убити Давида,34 і підскочив Йонатан в гніві злості від трапези і не їв хліба в другомі (дні) місяця, томущо розчулився за Давида, бо звершив на ньому (зло) його батько.
  35 І сталося вранці і вийшов Йонатан у поле, так як заповів на свідчення Давидові, і з ним малий слуга.36 І сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистілив стрілою і вистрілив за ним.37 І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, і Йонатан закричав за слугою і сказав: Там стріла від тебе і далі.38 І закричав Йонатан за своїм слугою кажучи: Поспішись швидко і не стій. І зібрав слуга Йонатана стріли до свого пана.39 І слуга не взнав нічого, лише Йонатан і Давид взнали слово.40 І Йонатан дав свою зброю свому слузі і сказав свому слузі: Іди ввійди до міста.
  41 І як слуга ввійшов, і Давид встав з ерґава і впав на його лице і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний заплакав над своїм ближнім аж до великого кінця (дуже довго).42 І сказав Йонатан Іди в мирі, і так як клялися ми оба в господне імя, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою і між твоїм насінням і між моїм насінням на віки.