1 І почув Симон, що Трифон зібрав велику силу, щоб піти до землі Юди і її знищити.2 І він побачив нарід, що він переляканий і перестрашений, і пішов до Єрусалиму і зібрав нарід3 і підбадьорив їх і сказав їм: Ви знаєте скільки я і мої брати і дім мого батька зробили за закон і святих, і які війни і скрути ми зазнали.4 Через це всі мої брати згинули за Ізраїль, і я сам остався.5 І тепер хай не буде, щоб я пощадив мою душу в усьому часі скорботи. Бо я не кращий за моїх братів.6 Лише пімщуся за мій нарід і за святих і за жінок і ваших дітей, бо всі народи зібралися, щоб вигубити нас задля ворожнечі.7 І він заразом запалив дух народу як вони почули ці слова,8 і вони відповіли великим голосом, кажучи: Ти є нашим вождем замість Юди і Йонатана твого брата.9 Воюй нашу війну, і все, що лиш скажеш нам, зробимо.10 І він зібрав всіх мужів вояків і поспішився закінчити стіни Єрусалиму і скріпив їх довкруги.11 І він післав Йонатана, сина Апсалома, і з ним достатньо сили до Йоппії, і викинув тих, що були в ній, і остався там в ній.12 І підвівся Трифон з Птолемаїди з великою силою, щоб прийти до землі Юди, і Йонатан з ним у вязниці.13 А Симон отаборився в Адідах напроти лиця долини.14 І довідався Трифон, що Симон піднявся замість свого брата Йонатана, і що бажає зударитися з ним в бою, і післав до нього старшин, кажучи: 15 За срібло, яке винен твій брат Йонатан для царського, яке той потребував, ми його схопили.16 І тепер пішли сто талантів срібла і двох його синів як закладників, щоб як буде відпущений не відступив від нас, і ми його відпустимо.17 І взнав Симон, що говорять до нього обманливо, і він посилає взяти срібло і дітей, щоб не підняти велику ворожнечу в народі, кажучи: 18 Томущо я йому не післав срібло і дітей, він згинув.19 І він післав дітей і сто талантів, і той збрехав і не відпустив Йонатана.20 І після цього прийшов Трифон, щоб ввійти до країни і її знищити, і вони окружили дорогу, що до Адори. І Симон і його табір стояв напроти нього на кожному місці, куди лиш він ішов.21 А ті, що з твердині, післали до Трифона старшин приспішуючи його, щоб прийшов до них через пустиню і післав їм їжу.22 І Трифон приготовив всю свою кінноту щоб іти, і тієї ночі було дуже багато снігу, і він не пішов через сніг. І він підвівся і прийшов до Ґалаадіти.23 А як приблизився до Васками забив Йонатана, і його там поховано.24 І повернувся Трифон і відійшов до своєї землі.25 І післав Симон і взяв кості Йонатана свого брата і поховав його в Модеїні, місті його батьків.26 І його оплакували ввесь Ізраїль великим плачем і його оплакували багато днів.27 І Симон збудував (памятник) на гробниці свого батька і своїх братів і підняв його високо на вид з тесаного каменя зі заду і спереду28 і поставив сім пирамід, одну напроти одної, батькові і матері і чотирьом братам.29 І їм зробив будови, окружив великими стовпами і зробив на стовпах зброю на вічне імя і при зброї вирізблені човни, щоб видно було всіма, що плавають по морі.30 Це гробниця, яку він зробив в Модеїні, аж до цього дня.31 А Трифон ходив обманливо з царем Антіохом молодшим і його забив32 і зацарював замість нього і поклав діядиму Азії і зробив велику пошесть на землі.33 І Симон збудував твердині Юдеї і обгородив високими вежами і великими мурами і брамами і засувами і поклав в твердинях їжу.34 І Симон вибрав чоловіків і післав до царя Димитрія, щоб зробити відпущення країні, бо всі діла Трифона були розбійницькі.35 І цар Димитрій післав до нього за цими словами і відповів йому і написав йому цього листа: 36 Цар Димитрій Симеонові архиєреєві і царському другові і старшинам і юдейському народові, радіти.37 Золотий вінець і галузку, яку ви післали, ми прийняли і є готові робити вам великий мир і написати про потреби, щоб відпустити вам відпускне.38 І те, що ми вам поставили, стоїть, і твердині, які ви збудували, хай вам належать.39 Відпускаємо незнання і проступки аж до сьогоднішнього дня і вінець, який ви винні, і якщо щось іншого уподатковувалося в Єрусалимі, хай більше не уподатковується.40 І якщо якісь з вас є корисні, щоб записати (їх) до тих, що за нами, хай будуть записані, і хай буде між нами мир.41 Сто сімдесятого року забрано ярмо народів з Ізраїля,42 і нарід почав писати в письмах і виступах: Першого року при Симоні, великому архиєреї і вождю і провіднику юдеїв.43 В тих днях він прийшов до Ґазари і окружив її таборами і зробив машини і приставив до міста і побив одну вежу і захопив.44 І вискакували ті, що в машині до міста, і був великий рух в місті.45 І пішли ті, що в місті з жінками і дітьми на мури, розриваючи свою одіж, і закричали великим голосом, прохаючи Симона дати їм правиці,46 і сказали: Не зроби нам за нашим лукавством, але за твоїм милосердям.47 І Симон погодився з ними і не воював з ними. І він викинув їх з міста, і очистив доми, в яких були ідоли, і так ввійшов до нього, співаючи і благословляючи.48 І він викинув з нього всю нечистоту і поселив в ньому мужів, які чинитимуть закон, і скріпив його і збудував собі в ньому помешкання.49 А ті, що з твердині в Єрусалимі перескаджали виходити і входити до околиці і купувати і продавати і дуже голодували, і досить з них вмерли від голоду.50 І вони закричали до Симона, щоб одержати правицю, і він дав їм. І він викинув їх звідти і очистив твердиню від гидот.51 І ввійшов до неї двадцять третього (дня) другого місяця сто сімдесять першого року з хвалою і галуззям і з гуслями і з цимбалами і з сопілками і з піснями і з співами, бо знищено великого ворога з Ізраїля.52 І він постановив кожного року проводити цей день з радістю. І він скріпив святу гору, що при твердині. І мешкав там він і ті, що з ним.53 І Симон побачив Івана, свого сина, що він є мужем, і поставив його володарем всіх сил. І він жив з Ґазарах.