І в сто шістдесятому році прийшов Александер, син Антіоха, Епіфаній і захопив Птолемаїду і його прийняли, і він там зацарював. І цар Димитрій почув і зібрав дуже багато сил і вийшов йому на зустріч на війну. І Димитрій післав до Йонатана послання з мирними словами, щоб його звеличити. Бо сказав: Випередимо поставити з ним мир раніше ніж він зробить з Александром проти нас. Бо він згадає всі зла, які вчинили йому і його братам і народові. І він дав йому владу збирати військо і виготовляти зброю і бути йому його союзником, і закладників, що в твердині, сказав йому передати. І Йонатан прийшов до Єрусалиму і прочитав послання в уха всього народу і тих, що з твердині. І вони злякалися великим страхом, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо. І ті, що з твердині, передали Йонатанові закладників, і він їх передав їхним рідним. І Йонатан поселився в Єрусалимі і почав будувати і відновляти місто. І сказав до тих, що робили роботи, збудувати мури, і гору Сіон довкруги з чотирикутного каміння на скріплення, і так зробили. І втекли чужоземці, що були в твердинях, які збудував Вакхід, і кожний оставив своє місце і пішов до своєї землі. Лише в Ветсурах осталися деякі з тих, що покинули закон і приписи. Бо було для схоронення. І почув Александер цар про обітниці, які Димитрій післав Йонатанові, і йому розповіли про війни і хробрі вчинки, які зробив він і його брати, і труднощі, які він мав, і сказав: Чи знайдемо одного такого чоловіка? І тепер зробимо його другом і нашим союзником. І він написав листи і післав йому за цими словами, кажучи:  Цар Александер братові Йонатанові, радіти. Ми почули про тебе, що ти муж сильний кріпостю і гідний бути нашим другом. І тепер ми тебе сьогодні поставили архиєреєм твого народу і назвали другом царя. - І він післав йому багряницю і золотий вінець. - І думати про те, що наше, і зберігати дружбу з нами. І Йонатан зодягнув святу одежу сьомого місяця сто шістдесятого року в празник шатер і зібрав військо і виготовив багато зброї. І Димитрій почув ці слова і засмутився і сказав:  Що це ми зробили бо нас випередив Александер, щоб взяти дружбу юдеїв на скріплення? І я напишу їм слова потіхи і вивищення і дарів, щоб вони були зі мною на поміч. І він їм післав за цими словами: Цар Димитрій юдейському народові, радіти. Оскільки ви зберегли договори, що з нами, і осталися в нашій дружбі і не приступили до наших ворогів, ми почули і ми зраділи. І тепер оставайтеся ще в зберіганні довіря до нас, і віддамо вам добро за те, що ви чините з нами. І відпустимо вам багато відпущення і вам дамо дари. І тепер відпускаю вас і відпускаю всіх юдеїв від податків і ціни соли і від вінців, і замість третини насіння і замість половини плодів дерев, що мені припадає взяти, відпускаю від сьогодні і на пізніше, щоб не брати з землі Юди і з трьох посілостей, що до неї належать з Самарії і Ґалилеї від сьогоднішнього дня і на всі часи. І Єрусалим і його околиці хай буде святим і свобідним від десятин і податків. Оставляю і владу над твердинею, що в Єрусалимі, і даю архиєреєві, щоб поставив в ній мужів, яких лиш він вибере, щоб її стерегти. І кожну душу юдеїв взятих в полон з землі Юди в усім моїм царстві відпускаю свобідною даром. І всі хай будуть звільнені з податків і на їхню скотину. І всі празники і суботи і новомісяці і вказані дні, і три дні перед празником, і три дні після празника, хай всі будуть дні свободи і відпущення для всіх юдеїв, що є в моїм царстві, і ніхто не матиме влади заставляти і докучати комусь з них в кожному ділі. І хай запишуться з юдеїв до царського війська до тридцять тисяч чоловік, і хай їм буде дано заплату так як годиться всім військам царя. І хай з них будуть поставлені в великих царських твердинях, і з них будуть поставлені на потреби царства, з тих що є вірні. І ті, що над ними і володарі хай будуть з них і хай ходять за своїми законами, так як і приказав цар в землі Юди. І три посілості що додані Юдеї з країни Самарії хай додані будуть Юдеї, щоб вважалися, що є під одним, щоб вони не слухалися іншої влади, але лиш архиєрея. Птолемаїду і до неї приналежне я дав як дар святим, що в Єрусалимі, на поточні видатки святим. І я даю кожного року пятнадцять тисяч сиклів срібла з рахунків царя, з приналежних місць. І все що понад, що не віддали з належного, так як в попередних народах, від тепер дадуть на діла дому. І над цим пять тисяч сиклів срібла, які брали з потреб святині за словом кожного року, і це відпускається, щоб їх принести священикам, що служать. І ті, що втікають до церкви, що в Єрусалимі, і в усіх його околицях ті, що винні цареві, і в усякому ділі (винні), хай будуть відпущені і все, що є їхнє в моїм царстві. І на будівництво і на відновлення святих діл, і видатки будуть дані з рахунку царя. І на будування стін Єрусалиму і скріплення довкруги і видатки будуть дані з рахунку царя, і на будування стін в Юдеї. А як почув Йонатан і нарід ці слова, вони їм не повірили, ані не сприйняли, бо згадали велике зло, яке він зробив в Ізраїлі, і як їх дуже пригнобив. І вони пристали до Александра, бо він був їм володарем в мирних словах, і були з ним в союзі всі дні. І цар Александер зібрав великі сили і отаборився проти Димитрія. І вони зударилися боєм, оба царі, і табір Александра втік, і Димитрій гнався за ним і скріпився над ними. І він дуже проводив війну, аж доки не зайшло сонце, і Димитрій впав у тому дні. І Александер післав старшин до Птоломея царя Єгипту з цими словами, кажучи:  Оскільки я повернувся на моє царство і я сів на престолі моїх батьків і я скріпився у владі, і я знищив Димитрія і скріпився над нашими країнами, і я зударився з ним війною, і нами був знищений він і його табір, і ми сіли на престолі його царства. І тепер поставмо між собою дружбу, і тепер дай мені твою дочку за жінку, і я посвоячуся з тобою і дам тобі і їй дари за твоєю гідністю. І відповів цар Птоломей, кажучи: (Це) добрий день, в якому ти повернувся до землі твоїх батьків і сів на престолі їхнього царства. І тепер зроблю тобі те, що ти написав, але зустрінься в Птоломаїді, щоб ми побачили один одного, і я посвоячуся з тобою, так як ти сказав. І вийшов Птоломей з Єгипту, він сам і його дочка Клеопатра, і він прийшов до Птолемаїди сто шістдесять другого року. І цар Александер зустрів його, і він йому віддав свою дочку Клеопатру і зробив для неї шлюб з великою славою в Птолемаїді, так як царі. І цар Александер написав Йонатанові, щоб він прийшов йому на зустріч. І він пішов зі славою до Птолемаїди і зустрівся з двома царями. І він дав їм і їхнім друзям срібло і золото і багато дарів і знайшов ласку перед ними. І проти нього зібралися згубні мужі з Ізраїля, беззаконні мужі, щоб його оскаржити, і цар їх не послухався. І цар приказав і зняли з Йонатана його одіж і зодягли його в багряницю, і так зробили. І цар посадив його з собою і сказав своїм володарям: Вийдіть з ним посеред міста і проповідуйте, щоб ніхто його не оскаржував в ніякому ділі, і хай ніхто йому не докучає в усякому слові. І сталося, що як побачили ті, що оскаржували, його славу, так як проповідували, і його зодягненим в багряницю, і всі втекли. І цар його прославив і записав його між перших друзів і поставив його воєводою і володарем часті. І Йонатан повернувся до Єрусалиму з миром і веселістю. І в сто шістдесять пятому році прийшов Димитрій син Димитрія з Криту до землі своїх батьків. І цар Александер почув і дуже засмутився і повернувся до Антіохії. І Димитрій поставив Аполлонія, що був в Долині Сирії, і зібрав велику силу і прийшов до Ямнеї. І він післав до Йонатана архиєрея, кажучи:  Ти одинокий підносишся над нами, я ж стався посміхом і погордою через тебе. І чому ти володієш над нами в горах? Тепер, отже, якщо ти поклав надію на твої сили, зійди до нас на рівнину, і там розсудимося, бо зі мною є сила міст. Запитайся і довідайся хто я й інші, що нам помагають, і кажуть: Немає вам стопи ноги перед нашим лицем, бо двічі відвернулися твої батьки в їхній землі. І тепер не зможе встоятися кінь і така сила в долині, де немає каменя, ані жорновий камінь, ані місце на втечу. А як Йонатан почув слова Аполлонія, він зрушився умом, і він вибрав десять тисяч мужів і вийшов з Єрусалиму, і його зустрів Симон його брат, йому на поміч. І він отаборився при Йоппі, і його замкнули, ті, що з міста, бо залога Аполлонія (була) в Йоппі і вони воювали проти неї. І злякавшись, відкрили ті, що з міста, і Йонатан заволодів Йоппією. І почув Аполлоній і взяв три тисячі коней і багато сили і пішов до Азоту як подорожуючий, і разом випровадив на рівнину, томущо він мав множество кінноти і на неї надіявся. І він гнався за ним до Азоту, і зударилися табори в бою. І Аполлоній оставив тисячу кінноти позаду себе схованими. І впізнав Йонатан, що позаду нього є засідка, і вони окружили його табір і стріляли стріли на нарід з ранку аж до вечора. А нарід стояв, так як заповів Йонатан, і їхні коні змучилися. І Симон відлучив свою силу і зударився з відділом війська, бо кіннота була змучена, і вони ним були розбиті і втекли, і кіннота розсипалася по рівнині. І вони втекли до Азоту і ввійшли до Витдаґона свого ідола, щоб спастися. І Йонатан спалив Азот і міста довкруги нього і взяв їхню здобич і святиню Даґона і тих, що втекли до нього, він спалив огнем. І були ті, що впали від меча зі спаленими, яких вісім тисяч мужів. І Йонатан піднявся звідти і прийшов до Аскалону, і вийшли ті, що з міста йому на зустріч з великою славою. І Йонатан повернувся до Єрусалиму з тими, що з ним, маючи велику здобич. І сталося, що як почув цар Александер ці слова, і він додав ще прославляти Йонатана. І післав йому золоту запинку, що згідно з звичаєм дається царським кревним, і він дав йому Аккарон і всі їхні околиці в насліддя.