І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Боже таїнство вишуканими словами й мудрістю. Бо я вважав за правильне не знати у вас нічого, як тільки Ісуса Христа, - і то розіп'ятого. І я був перед вами у немочі, і в страху, і в великім тремтінні; і моє слово, і моя проповідь - не в переконливих словах мудрости, але в об'яві Духа й сили, щоб ваша віра була не в людській мудрості, а в Божій силі.
Ми говоримо про мудрість у досконалих - не мудрість цього віку і не про минущість володарів цього віку.
Але говоримо про Божу премудрість, сховану в тайні, яку визначив Бог перед віками нам на славу; її ніхто з володарів цього віку не пізнав; бо якби були пізнали, то не розіп'яли б Господа слави. Але, як написано:
Чого око не бачило й вухо не чуло, і що до серця людини не приходило, - те приготував Бог тим, що його люблять!
Нам це Бог відкрив [своїм] Духом, бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі. Бо хто з людей знає те, що є в людині? Хіба лише дух людини, який живе в ній! Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий. Ми ж одержали не дух світу, але Дух, що від Бога, - щоб знати те, що дароване нам від Бога; про що й говоримо не вченими словами людської мудрости, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з духовним. Тілесна ж людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство і вона не може цього пізнати, бо це розсуджується духовно. Духовна ж людина розсуджує все це, але сама ніким не судиться. Бо хто пізнав розум Господній, хто навчить його?
Ми ж маємо розум Христа!